Контрольна робота № 4 за темою “Рідна Україна. Світ природи” (тести)
Варіант І
1. У якому поетичному творі Т. Шевченко описує селянську родину?
а) “Садок вишневий коло хати…”;
б) “За сонцем хмаронька пливе…”;
в) “Мені тринадцятий минало”.
2. Поетичні вирази у вірші Т. Шевченка “За сонцем хмаронька пливе...” червоні поли, туман сивий – це:
а) порівняння;
б) епітети;
в) метафори.
3. Мотив вірша “Садок вишневий коло хати...”:
а) почуття патріотизму
б) любов до рідної землі
в) краса природи та довколишнього світу.
4. Хто привіз Тараса до батьків, коли він заблукав у полі?
а) жандарми;
б) женці;
в) чумаки.
5.У Тараса (“В бур’янах” С.Васильченка жага до малювання, коли він:
а) побачив, як малює лисянський дяк-маляр;
б) був у кирилівського дяка;
в) коли був на природі
6. Який художній засіб використав П. Тичина в рядках із вірша “Блакить мою душу обвіяла…”:
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
а) епітет
б) порівняння
в) метафору.
7. Який художній засіб використовує П. Тичина в даному уривку?
Блакить мою душу обвіяла / Душа моя сонця намріяла…:
а) персоніфікацію;
б) епітет;
в) метафору.
7. Що символізує образ козацької могили, створений П. Тичиною в поезії “Не бував ти у наших краях!”
а) силу духу, витривалість;
б) красу рідного краю;
в) історичну пам’ять.
8. Про любов народу до пісні говорилося у вірші П. Тичини:
а) “Гаї шумлять”;
б) “Не бував ти у наших краях”;
в) “Блакить мою душу обвіяла”.
9. Укажіть, звідки потрапив лось до заповідника (за оповіданням Є. Гуцала “Лось”):
а) із Канади;
б) із тайги;
в) із зоопарку.
10. Як хлопчики до лосеві (за Є. Гуцалом “Лось”):
а) звільнили з капкану;
б) годували взимку;
в) визволили з ополонки.
11. Яку роль в житті лося відіграв дядько Шпичак?
а) вбив його;
б) ніякої;
в) врятував його.
12. Що обіцяв Шпичак хлопчикам за мовчанку?
а) м’яса;
б) роги;
в) грошей.
Шайхзада Мухаметзакирович Бабич родился 2 января 1895 года в деревне Асяново Бирского уезда Уфимской губернии, ныне Дюртюлинского района Республики Башкортостан, в семье муллы. Начальное образование получил в родной деревне, в медресе у своего отца Мухаметзакира. В 1910 году Шайхзада уехал в казахские степи, где обучал детей казахов и каракалпаков грамоте и письму.
В 1911-16 годы Шайхзада Бабич учился в медресе «Галия» в Уфе. В годы учебы глубоко увлекся литературой, участвовал в литературных и музыкальных кружках, печатался в рукописном журнале медресе «Парлак»
В 1918-1919 годах работает военным корреспондентом в башкирских войсках. 25 февраля 1919 года назначается сотрудником отдела башкирской советской печати Башревкома. К сожалению, Шайхзада Бабич стал одним из многих жертв кровавой Гражданской войны. 28 марта 1919 года при перевозке типографии Башревкома в Оренбург Шайхзада Бабич был жестоко убит в селе Зилаир Зилаирского кантона только что созданной Башкирской АССР.
Первые его стихи «О, книга», «Несчастен я», «Наш сад», «Дождик, лей», «Жалоба» и другие датируются 1910 годом. В 1913 году его публикации начали появляться в журнале «Шура». При жизни поэта был издан всего лишь один его сборник стихов в Оренбурге под названием «Синие песни. Молодой Башкортостан» (1918).
Шайхзада Бабич пришел в литературу, вдохновленный идеями и национального возрождения. Стихотворение «Для народа», написанное в 1914 году, ярко и полно выразило его программные устремления
В период Февральской революции он организовать и выпускать в Троицке газету «Освобожденная нация»
Шайхзада Бабич автор многих героических стихов, зовущих к борьбе за свободу и независимость «Башкортостан», «Нежданно», «Салават-батыр», «Раскрой глаза!» и других. Объемное «Стихотворение — обращение к башкирскому народу» (1919) Бабича является уникальным документом той сложной эпохи, где поэт сумел в доступной форме объяснить черты времени и особенности башкирского национального движения
Шайхзада Бабич завоевал популярность как блестящий сатирик и юморист. Баллада «Клоп» (1916), поэма «Газазил» (1916), цикл эпиграмм «Китабеннас» стали заметным явлением во всей тюрко-язычной литературе.
В последние десятилетия книги Шайхзады Бабича были изданы в Уфе и Казани. На могиле поэта в селе Зилаир воздвигнут памятник. Имя выдающегося поэта носят улицы в Уфе, во многих городах и населенных пунктах республики.
Объяснение:
Басараба Василь Наумович народився 19 березня 1948 року в селі Біла Криниця Рівненського району. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Живе у Рівному, працює на ниві журналістики – співробітник обласної газети „Вільне слово”.
Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах „Вітрила”, „Погорина”, колективних збірках „Добридень”, „Пісня і праця”, „Будівничі”, квартальнику „Поезія” та інших виданнях. Окремими книжками вийшли збірка поезій „У країні Україні” (1991), збірка віршів для дітей „Ожинова стежина” (1995), „Воля” (1999), „Калинова кров” (2001), „Прісне і присмачне” (2002), краєзнавче видання „Нобель на озері Нобель” (2003).