Краткая характеристика главных героев "Лоскутик и облако" (Лоскутик, Облако, Барбацуца

орт і Солоха, які наробили у піднебессі різних капостей, прилітають до хати зігрітися та відпочити. Їхню ідилію порушує раптовий стукіт у двері. Чорт ховається у мішок. На превелике здивування входить сам Голова, який ішов до Дяка та, загубивши дорогу, вирішив завітати до Солохи на кутю. Солоха пригощає його горілкою. Тільки встиг Голова чарочку випити, як хтось стукає у двері і псує його гарний настрій. За дверима чути голос Дяка. Голова зовсім не бажає зустрічі із ним. У паніці він метушиться по хаті, і Солоха, не вигадавши нічого кращого, ховає його у інший мішок. Входить Дяк. Зголоднілий, він випиває чарочку і не встигає скуштувати смачних страв, як знову лунає стукіт. Дяк дуже наляканий, він боїться, щоб про його візит до Солохи не дізнався отець Кіндрат, і просить сховати його. Як і Голова він опиняється у мішку. Входить козак Чуб, найбажаніший для Солохи гість. Солоха ласкаво зустрічає і щедро частує його. Випивши чарочку, Чуб грає на бандурі та співає чумацьку пісню. Солоха підспівує йому. Однак і це побачення раптово переривається. У двері стукає Вакула. Чуб хоче сховатися, адже Вакула не має до нього приязні. Однак вільних мішків уже немає, і Солоха заштовхує його у мішок до Дяка. Входить Вакула, який дуже засмучений ставленням до нього Оксани. Він бачить мішки біля печі і виносить їх із хати. 
 якось так

Простая крестьянская девушка с самоотверженным характером (при всем уважении и любви к матери Лиза так и не сказала ей о своих отношениях с Эрастом) полюбила доброго, но избалованного праздной жизнью барина, не думать о последствиях своих поступков. Ее чувства были необыкновенно глубоки, постоянны, а главное, бескорыстны. Лиза прекрасно понимала, что никогда не сможет стать женой любимого человека, ведь он «барин», но, несмотря на это, продолжала самозабвенно любить Эраста «совершенно отдавшись ему, им только жила и дышала... и в удовольствии его полагала свое счастье, совершенно не думая о себе».
Эраст — «довольно богатый дворянин» с «добрым от природы», но «слабым и ветреным сердцем». «Он вел Рассеянную жизнь, думал только о своем удовольствии». Вначале Эраст думал только о «чистых радостях» и хотел «жить с Лизою как брат с сестрою», но переоценил свои силы. Затем, как обычно, пресытившись «наскучившими» отношениями, захотел освободиться от них. Для Лизы же потеря Эраста была равносильна утрате Жизни. Существование без Эраста не имеет для нее смысла, поэтому она кончает жизнь самоубийством.