XII століття належало до періоду, який історики Європи класифікують як Високе середньовіччя. Продовжувалося зростання населення та утворення міст. Центральною політичною силою Європи була Священна Римська імперія. Боротьба імператорів зі Святим Престолом завершилася підписанням Вормського конкордату, за яким церква відстояла права обрання ієрархів на противагу світським правителям. Північна Італія й надалі залишалася головним центром політичного протистояння, в якому міста-республіки намагалися зберегти самоуправління й незалежність. Продовжувалася Реконкіста на Піренейському півострові, де Альморавідів змінили Альмохади.
Боротьба за Святу Землю між хрестоносцями та мусульманами завершилася падінням Єрусалима, захопленого військами Аюбідів на чолі з Салах ад-Діном. Припинив існування Фатімідський халіфат, і сунізм взяв гору над шиїзмом в Єгипті.
У Київській Русі це були часи занепаду влади Києва, який втратив своє економічне значення, й роздробленості.
Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом.
Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
Объяснение:
XII століття належало до періоду, який історики Європи класифікують як Високе середньовіччя. Продовжувалося зростання населення та утворення міст. Центральною політичною силою Європи була Священна Римська імперія. Боротьба імператорів зі Святим Престолом завершилася підписанням Вормського конкордату, за яким церква відстояла права обрання ієрархів на противагу світським правителям. Північна Італія й надалі залишалася головним центром політичного протистояння, в якому міста-республіки намагалися зберегти самоуправління й незалежність. Продовжувалася Реконкіста на Піренейському півострові, де Альморавідів змінили Альмохади.
Боротьба за Святу Землю між хрестоносцями та мусульманами завершилася падінням Єрусалима, захопленого військами Аюбідів на чолі з Салах ад-Діном. Припинив існування Фатімідський халіфат, і сунізм взяв гору над шиїзмом в Єгипті.
У Київській Русі це були часи занепаду влади Києва, який втратив своє економічне значення, й роздробленості.
Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом.
Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя.
Вороння символізує смерть.
Степ — вільнолюбивий дух Мазепи.
Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху.
Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи.
Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії.
Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації.