1. Стихотворение "Летний вечер" можно отнести к жанру пейзажной лирики. Оно рисует картину отдыхающей после долгого летнего дня природы. На покой уходит солнце, бросая последние лучи на поле сжатой ржи, подсвечивая ложащийся на высокую траву некошеной межи туман. Этот холодный августовский туман невольный намек на грядущую смену времени года. Но птицам еще рано собираться в теплые края, они тоже примолкли, отдыхая. Тишина и безветрие. Лишь жница допевает песню, радуясь, что хорошая погода позволила успешно закончить день. А может, она взглянула на вечернее небо и ее напугала полная красная луна, с которой связано много суеверий? Этот переход от розовой дремы на земле к красному ночному светилу на небе нарушает гармонию и намекает, что спокойствие и умиротворенность природы лишь затишье перед бурей.
2. Художественные приемы.
Эпитеты: последние лучи, дремотой розовой вечерней тишины, луговые дали
Метафоры: красный диск над рощей, песня замирает, умчаться навстречу ночи и луне
3. Стихотворение написано зимой 1898 года. В нем студент Блок вспоминает лето, проведенное после окончания гимназии в имении Шахматово. Его лирический герой любуясь тишиной и покоем не может полностью расслабится и раствориться в них, тревожат "заботы и печали". Беспокойство вызывает полная, да еще и красная луна - апокалипсический символ. Хотя молодость берет свое, герой верит, что он может умчаться от всех бед, надеется, что сможет, если не противостоять им, то хотя бы уйти - убежать, умчаться - от действительности. И он стремится в созданный им мир грез, уговаривает себя забыть все тревоги и печали и насладиться бесцельной и бездумной гонкой.
Микола Васильович Гоголь – прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист, визнаний одним із класиків.
Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.
Гоголь вступив в 1821 році до Ніжинської гімназії вищих наук.
У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, там він служив чиновником. Там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася.
Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен». Після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж.
Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком Петербурга. Він спілкувався з О. Сомовим, бароном Дельвіг, П. Плетньовим, Пушкіним і Жуковським. Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя.
Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору.
У 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. В цей період він цілком зайнявся вивченням історії України, що потім лягло в основу задуму «Тараса Бульби» . Усвідомлюючи всю силу театру, Гоголь зайнявся драматургією. Твір Гоголя «Ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. Через негативну реакцію публіки на постановку «Ревізор», письменник залишає країну. Незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до Швейцарії, Парижу, де завершив свій твір «Мертві душі».
У 1841 році, повернувшись до Росії, за до Болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «Мертвих душ». У другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час. Незабаром душевний стан Гоголя погіршився.
4 березня 1852 року письменник помер, а за тиждень до цього спалив другий том “Мертвих душ” та всі свої рукописи.
1. Стихотворение "Летний вечер" можно отнести к жанру пейзажной лирики. Оно рисует картину отдыхающей после долгого летнего дня природы. На покой уходит солнце, бросая последние лучи на поле сжатой ржи, подсвечивая ложащийся на высокую траву некошеной межи туман. Этот холодный августовский туман невольный намек на грядущую смену времени года. Но птицам еще рано собираться в теплые края, они тоже примолкли, отдыхая. Тишина и безветрие. Лишь жница допевает песню, радуясь, что хорошая погода позволила успешно закончить день. А может, она взглянула на вечернее небо и ее напугала полная красная луна, с которой связано много суеверий? Этот переход от розовой дремы на земле к красному ночному светилу на небе нарушает гармонию и намекает, что спокойствие и умиротворенность природы лишь затишье перед бурей.
2. Художественные приемы.
Эпитеты: последние лучи, дремотой розовой вечерней тишины, луговые дали
Олицетворения; лучи лежат, дремотой объята трава, .
Метафоры: красный диск над рощей, песня замирает, умчаться навстречу ночи и луне
3. Стихотворение написано зимой 1898 года. В нем студент Блок вспоминает лето, проведенное после окончания гимназии в имении Шахматово. Его лирический герой любуясь тишиной и покоем не может полностью расслабится и раствориться в них, тревожат "заботы и печали". Беспокойство вызывает полная, да еще и красная луна - апокалипсический символ. Хотя молодость берет свое, герой верит, что он может умчаться от всех бед, надеется, что сможет, если не противостоять им, то хотя бы уйти - убежать, умчаться - от действительности. И он стремится в созданный им мир грез, уговаривает себя забыть все тревоги и печали и насладиться бесцельной и бездумной гонкой.
Объяснение:
ВОТ СТИХОТВОРЕНИЕ
ЛЕТНИЙ ВЕЧЕР
Последние лучи заката
Лежат на поле сжатой ржи.
Дремотой розовой объята
Трава некошеной межи.
Ни ветерка, ни крика птицы,
Над рощей — красный диск луны,
И замирает песня жницы
Среди вечерней тишины.
Забудь заботы и печали,
Умчись без цели на коне
В туман и луговые дали,
Навстречу ночи и луне!
Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.
Гоголь вступив в 1821 році до Ніжинської гімназії вищих наук.
У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, там він служив чиновником. Там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася.
Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен». Після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж.
Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком Петербурга. Він спілкувався з О. Сомовим, бароном Дельвіг, П. Плетньовим, Пушкіним і Жуковським. Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя.
Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору.
У 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. В цей період він цілком зайнявся вивченням історії України, що потім лягло в основу задуму «Тараса Бульби» . Усвідомлюючи всю силу театру, Гоголь зайнявся драматургією. Твір Гоголя «Ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. Через негативну реакцію публіки на постановку «Ревізор», письменник залишає країну. Незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до Швейцарії, Парижу, де завершив свій твір «Мертві душі».
У 1841 році, повернувшись до Росії, за до Болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «Мертвих душ». У другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час. Незабаром душевний стан Гоголя погіршився.
4 березня 1852 року письменник помер, а за тиждень до цього спалив другий том “Мертвих душ” та всі свої рукописи.