Кто это? небогатый дворянин, начавший карьеру солдатом, а закончивший сенатором; лишь случайность помешала ему поймать известного бунтовщика, но он был вестником о его пленении; его дерзость вынудила императрицу обратиться за к дежурному гренадеру; вместо ожидаемого ареста он получил табакерку, набитую золотыми червонцами; поэтическая слава пришла вместе с «металла звоном» и стихами о смерти, а европейская слава – с написания в нарве размышлений о величии бога
Объяснение:
Щастя - найкраща складова нашого життя. Воно робить людей веселішим та спокійнішим, відкритим та сором'язливим, амбіційним.
Для того щоб бути щасливим не потрібно щось робити. Воно є нашою життєвою дорогою. Ми плачемо, встаємо, робимо хороші справи, допомагаємо людям, ревнуємо, заздримо, закохуємось - це все і є щастя. Ми ніколи не зможемо отримати його в окремий момент, чи тоді коли захочемо. Так багато вірять в цей вислів, але не можуть зрозуміти сенс цього слова. Правда в тому, що кращого моменту відчути себе щасливим, не існує. Якщо не зараз, то коли? Здається, що незабаром почнеться життя, але завжди на шляху існує одна проблема, одне незавершене діло, один борг. І якщо ми придивимось, ми побачимо, що ці проблеми безкінечні. З них і створене життя. Це і допомагає нам побачити що дороги до щастю немає. Щастя це і є шлях.
Тому для того щоб бути щасливим, не потрібно, щось робити, потрібно користуватись моментом тут і зараз.
Чувство любви ставится на одну линию с внутренней свободой. Любовь поэту уйти от мира в глубину своих чувств, где он полностью свободен и ни от кого не зависим. В южной ссылке, в романтический период творчества, любовь для Пушкина — это уже не "шалость юных лет", не патриотическое чувство к родине, а глубокая, драматическая страсть. Любовь поэта-романтика часто безответна, всегда несчастна. Она, подобно листку из стихотворения "Сожженное письмо", горит в душе лирическою героя и сгорает за один миг, оставляя после себя лишь пепел и опустошенную душу. Этот горький финал заставляет Пушкина разочароваться в романтической любви. Нужна ли поэту такая свободная, но разрушительная, опустошающая любовь, которая, кроме горя и боли, ничего не оставляет в душе? Такая любовь уничтожает сам источник вдохновения.