Я дуже люблю англійського поета Джона Китса, тому, коли я прочитала сонети Джона Китса в оригіналі і варіації їх перекладів, мене захопила ідея зрозуміти, чому при відтворенні змісту оригіналу народжуються такі несхожі поетичні твори; розібратися, наскільки близькі вони до оригіналу як художнього документу. Зіставлення перекладів на прикладі одного і того ж вірша дозволить найчіткіше визначити авторську позицію того або іншого перекладача, його уміння донести до читача ідейно-тематичну спрямованість вірша, образність мови оригіналу, особливості віршованого розміру, ритміки, інтонації, а також само твір, що перекладається. Джон Китс — англійський поет-романтик, і тому слід спочатку сказати про англійський романтизм і місце Джона Китса в культурі Англії. Англійський романтизм, що виник на рубежі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного, вже з самого моменту свого зародження був неоднорідною течією. Розбіжності окремих груп романтиків привели до утворення різних напрямів, серед яких можна виділити три основних : «лейкисты» (поети «Озерної школи»), революційні романтики, лондонські романтики. «Лейкисты» (Колридж, Саути) дивилися в минуле, мріяли про повернення назад, до старих патріархально-середньовічних форм життя; революційні романтики (Байрон, Шелли) спрямовувалися вперед, до неясного ще для них ідеалу майбутнього суспільства; лондонські романтики займали серединне положення між цими крайніми течіями. .
ВЗАИМООТНОШЕНИЯ МЕЖДУ РОДИТЕЛЯМИ И ДЕТЬМИЕсли исследования взаимоотношений между родителями и детьми первоначально касались лишь тех ситуаций, которые рассматривал Фрейд, а именно вскармливания, отлучения от груди, приучения к туалету, то в дальнейшем были сделаны попытки более широкого и систематического описания этих взаимоотношений, выявившие три главные их характеристики. Первая – любовь и теплота. Теплое или холодное отношение родителя к ребенку влияет на многие стороны воспитания детей; ряд исследований доказывает его важность для формирования детского поведения. Вторая черта родительского поведения – степень контроля за ребенком; она варьирует от авторитарного стиля до вседозволенности. Третья характеристика, выделяемая исследователями не столь четко, связана с такими феноменами, как избыточная опека, родительская тревога и избалованность детей. В своем крайнем выражении она включает бурные эмоциональные отношения с ребенком, мешающие родителю рассуждать трезво, и восприятие ребенка в качестве своего продолжения.Один из типов воспитания, который, как выяснилось, обычно дает хороший результат, называется «авторитетным». Это комбинация теплоты и относительно строгого контроля за ребенком, однако такого контроля, который понятен ребенку и осуществляется четко и последовательно, так что дети знают, чего им ждать, если они нарушили установленные родителями правила.Важное значение имеют и другие различия в поведении родителей. Они могут быть общительны или замкнуты, хорошо ладить друг с другом или часто конфликтовать, придавать то или иное значение карьере, деньгам, общественной популярности, аккуратности или интеллектуальности. Семьи могут различаться и по таким дисциплинарным приемам, как объяснения с детьми, лишение их привилегий, применение изоляции или физического наказания. Существуют также различия в специфических семейных установках и правилах, к которым относятся домашняя работа, карманные деньги, практика семейных советов, уроки музыки и танцев и т.д.
