ліричному образу матері з вірша пісня про рушник притаманні такі риси Окрім А. добра, ласкава. Б. сувора, вмоглива. В. працьовита, турботлива Г. майстриня чутлива до краси
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Любовь — самое прекрасное чувство на Земле, дарованное человеку свыше. Любовь — самое непонятное и загадочное явление в эмоциональной жизни людей. Именно любовь заставляет нас совершать необдуманные поступки: хорошие и наоборот. Счастливая любовь окрыляет человека, делает его воспарить над землей.
Еще ни одно произведение русской классической литературы не обошлось без того, чтобы так или иначе не освятить бессмертную тему любви. Писатели по-разному видели это чувство. Для одних оно было проклятием, для других – благословением, для третьих – патриотизмом, для четвертых – материнством… Но так или иначе, никто не отказывал своим героям в счастье любви.
Мне кажется, Михаил Булгаков по-особенному освящает эту тему в своем романе «Мастер и Маргарита». Вот, например, интересная цитата из романа «Мастер и Маргарита». Она отражает земное воплощение любви между мужчиной и женщиной: «Любовь выскочила перед нами, как из-под земли выскакивает убийца в переулке, и поразила нас сразу обоих! Так поражает молния, так поражает финский нож!» Это слова Мастера о его встрече с Маргаритой. Мы видим, что их чувство – это любовь с первого взгляда. Она приносит не только радости, но и горести, недаром сравнивается с убийцей. Но все же это чувство неотвратимо и предначертано судьбой, как удар финским ножом в темном переулке.
В качестве ещё одного примера приведу рассказ А.И.Куприна «Гранатовый браслет». Куприн пишет о любви изумительным языком, с высоким художественным вкусом, с тонким пониманием психологии своих героев. «Гранатовый браслет» - прекрасный рассказ о неразделённой любви, о той любви, «которая повторяется только один раз в тысячу лет». «Всякая любовь – великое счастье, даже если она не разделена», - эти слова Ивана Бунина очень точно отражают смысл данного произведения Куприна. У автора своё мнение о любви. Чтобы оценить его отношение к этому чувству, на мой взгляд, достаточно разобраться и понять: была ли любовь счастьем для главного героя рассказа «Гранатовый браслет».
Любовь—это не просто красивые слова. Любовь — это великий труд: ежедневный, упорный, иногда даже слишком тяжелый. Полюбив человека, ты обязан заботиться о нем, быть всегда рядом в нужную минуту. Не зря при вступлении в брак влюбленные клянутся быть вместе “в болезни и в здравии, в горе и в радости”. Без взаимного уважения, без терпения друг к другу даже самая страстная любовь не сможет просуществовать долгие годы.
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение:
Еще ни одно произведение русской классической литературы не обошлось без того, чтобы так или иначе не освятить бессмертную тему любви. Писатели по-разному видели это чувство. Для одних оно было проклятием, для других – благословением, для третьих – патриотизмом, для четвертых – материнством… Но так или иначе, никто не отказывал своим героям в счастье любви.
Мне кажется, Михаил Булгаков по-особенному освящает эту тему в своем романе «Мастер и Маргарита». Вот, например, интересная цитата из романа «Мастер и Маргарита». Она отражает земное воплощение любви между мужчиной и женщиной: «Любовь выскочила перед нами, как из-под земли выскакивает убийца в переулке, и поразила нас сразу обоих! Так поражает молния, так поражает финский нож!» Это слова Мастера о его встрече с Маргаритой. Мы видим, что их чувство – это любовь с первого взгляда. Она приносит не только радости, но и горести, недаром сравнивается с убийцей. Но все же это чувство неотвратимо и предначертано судьбой, как удар финским ножом в темном переулке.
В качестве ещё одного примера приведу рассказ А.И.Куприна «Гранатовый браслет». Куприн пишет о любви изумительным языком, с высоким художественным вкусом, с тонким пониманием психологии своих героев. «Гранатовый браслет» - прекрасный рассказ о неразделённой любви, о той любви, «которая повторяется только один раз в тысячу лет». «Всякая любовь – великое счастье, даже если она не разделена», - эти слова Ивана Бунина очень точно отражают смысл данного произведения Куприна. У автора своё мнение о любви. Чтобы оценить его отношение к этому чувству, на мой взгляд, достаточно разобраться и понять: была ли любовь счастьем для главного героя рассказа «Гранатовый браслет».
Любовь—это не просто красивые слова. Любовь — это великий труд: ежедневный, упорный, иногда даже слишком тяжелый. Полюбив человека, ты обязан заботиться о нем, быть всегда рядом в нужную минуту. Не зря при вступлении в брак влюбленные клянутся быть вместе “в болезни и в здравии, в горе и в радости”. Без взаимного уважения, без терпения друг к другу даже самая страстная любовь не сможет просуществовать долгие годы.