Л. Толстой Отрочество 1. Почему 14 глава называется «Затмение»? Чем автор объясняет вспышку
гнева Николеньки? Осуждает ли он его?
2. В чём герой искал причины ненависти к себе, когда размышлял об этом в
чулане?
3. Перечислите события, которые Николенька представлял в своих мечтах.
Вы когда-нибудь представляли что-то подобное?
4. Какой момент Николенька считает началом своего отрочества? Почему подростковый возраст в жизни человека считается трудным периодом?
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
ответ:ща будет
Стихотворения Д.Б. Кедрина и A.A. Прокофьева нельзя считать словесным пересказом картины В.М. Васнецова «Аленушка». Эта два близких по настроению, но разных по содержанию стихотворения. Схожесть их в том, что они посвящены родной природе и были написаны, вероятно, под впечатлением картины Васнецова. У этих стихотворений одинаковое количество строф (четверостиший), одинаковый рифмовки (перекрестная), одинаковый размер.
Тем не менее это два разных стихотворения. «Аленушка» Прокофьева посвящена описанию и осмыслению картины Васнецова. Поэт включает в стихотворение детали, точно отражающие содержание картины: «пруд заглохший», «тростник качается», «мертва вода». В то же время Прокофьев по-своему словно дорисовывает картину, пишет о том, чего на картине нет венок, а нет его красивей,
Красен от гвоздик, от лилий бел,
Тополиный пух на платье синем,
С тополиных рощ он прилетел.
Но кукушка на сосне кукует
И тропинка к берегу ведет,
Солнце щедро на воду такую
Золотые обручи кладет.
На картине Васнецова у девушки на голове нет венка, нет тополиного пуха на платье, нет сосны, тропинки и солнечных лучей, отражающихся в воде. Своими собственными дополнениями поэт хотел выразить надежду на счастье, на солнечные дни для Аленушки.
В стихотворении Кедрина совсем нет описания картины Васнецова. Поэт обращает это стихотворение к образу «Родины неяркой», сравнивает ее со «стойбищем осеннего тумана», с «вотчиной ночного соловья», с царевной Несмеяной. Кедрин говорит, что Родина не один раз подвергалась нападению, но «все вынесла» и снова поет песню Аленушки. Можно сделать вывод, что, глядя на картину Васнецова, поэт представляет себе не конкретную девушку, а видит в героине картины образ Родины.
Мне понравилось стихотворение Кедрина неожиданными метафорами, эпитетами и представлением, что Аленушка— это наша Родина, что мать в детстве пела ту же песню, что и Аленушка у лесного омута.
Объяснение: