Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Гуляя по лесу, композитор Эдвард Григ встретил маленькую девочку, дочь лесника по имени Дагни Педерсен, собирающую еловые шишки. Девочка была настолько прелестна и непосредственна, что Григ решил подарить ей музыку, которую напишет к её совершеннолетию. Дагни, не зная, какой подарок её ждёт, была несколько огорчена, что не получит сразу ни куклы, ни игрушечного зайца, ни ленты. Но, когда ей исполнилось 18 лет, она получила нечто большее. Будучи на концерте симфонической музыки в городском парке, Дагни услышала посвящение в свой адрес и музыку, которая наполнила её душу воспоминаниями о родном крае. Музыка всколыхнула в ней самые прекрасные чувства и, особенно, чувство благодарности к великому композитору, потому что он открыл её душе "...прекрасное, чем должен жить человек". Григ знал, что музыка делать человека чище, лучше, добрее возрождать в нём самые лучшие качества и чувства, поэтому и подарил девочке Дагни волшебные звуки.
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Гуляя по лесу, композитор Эдвард Григ встретил маленькую девочку, дочь лесника по имени Дагни Педерсен, собирающую еловые шишки. Девочка была настолько прелестна и непосредственна, что Григ решил подарить ей музыку, которую напишет к её совершеннолетию. Дагни, не зная, какой подарок её ждёт, была несколько огорчена, что не получит сразу ни куклы, ни игрушечного зайца, ни ленты. Но, когда ей исполнилось 18 лет, она получила нечто большее. Будучи на концерте симфонической музыки в городском парке, Дагни услышала посвящение в свой адрес и музыку, которая наполнила её душу воспоминаниями о родном крае. Музыка всколыхнула в ней самые прекрасные чувства и, особенно, чувство благодарности к великому композитору, потому что он открыл её душе "...прекрасное, чем должен жить человек". Григ знал, что музыка делать человека чище, лучше, добрее возрождать в нём самые лучшие качества и чувства, поэтому и подарил девочке Дагни волшебные звуки.
Объяснение: