Главная тема стихотворения С. Есенина «Топи да болота» — любовь к родному краю. Поэт называл своей малой родиной село Константиново, где он родился и вырос, где юношеские годы, где произошло взросление и становление будущего поэта России. Ключевыми словами анализируемого лирического произведения являются последние строки, которые своего рода обобщили созданную Есениным художественную картину:
Край ты мой забытый,
Край ты мой родной!
Поэт описывает природу средней полосы России: топи да болота, синее небо, хвойный зелёный лес. Природа полна жизни, гармонична, и лирический герой упивается открывающимся перед ним пейзажем. Чтобы передать восторг лирического героя, автор использует метафоры, олицетворения: «синий плат небес» , «хвойной позолотой» , «меж лесных кудрей» , «тёмным елям снится» , «посвист ветряной» . Стихотворение богато образными народными выражениями, которые делают лирическое произведение максимально понятным читателю: «плат небес» , «тенькает синица» , «гомон косарей» , «слухают ракиты» . Читатель слышит, как «хвойной позолотой взвенивает лес» , «по лугу со скрипом тянется обоз» , «посвист ветряной» ; видит топи, болота, синее небо над головой, небольшой обоз; чувствует запах хвои, как «суховатой липой пахнет от колёс» . Родная сторона прекрасна, и хотя нет здесь у поэта описания бескрайних просторов, огромных морей, непроходимых лесов, зато есть самое дорогое — приметы родного края.
П'єса "Синій птах" написана у період, коли М. Метерлінк від символістського "театру смерті" прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І увесь сенс п'єси в тому, аби показати людству філософський смисл буття, красу самого життя і його велич.
Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають з волі феї у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров'я і щастя. Що ж змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея Бірюліна зуміла розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов'язково навчитися бачити те, що "не на виду". І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей, як і тварини й дерева. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди простує життям кожна людина. їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, Садами Блаженств і Царством Майбутнього. Діти дізнаються, що за померлих слід молитися, бо "молитися — значить згадувати". Таїнство смерті таке ж величне, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо вмовити пустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принести щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім Птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися діти.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажання змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс буття — зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який смисл у тому, що ти живеш, що життя — вічне.
Главная тема стихотворения С. Есенина «Топи да болота» — любовь к родному краю. Поэт называл своей малой родиной село Константиново, где он родился и вырос, где юношеские годы, где произошло взросление и становление будущего поэта России. Ключевыми словами анализируемого лирического произведения являются последние строки, которые своего рода обобщили созданную Есениным художественную картину:
Край ты мой забытый,
Край ты мой родной!
Поэт описывает природу средней полосы России: топи да болота, синее небо, хвойный зелёный лес. Природа полна жизни, гармонична, и лирический герой упивается открывающимся перед ним пейзажем. Чтобы передать восторг лирического героя, автор использует метафоры, олицетворения: «синий плат небес» , «хвойной позолотой» , «меж лесных кудрей» , «тёмным елям снится» , «посвист ветряной» . Стихотворение богато образными народными выражениями, которые делают лирическое произведение максимально понятным читателю: «плат небес» , «тенькает синица» , «гомон косарей» , «слухают ракиты» . Читатель слышит, как «хвойной позолотой взвенивает лес» , «по лугу со скрипом тянется обоз» , «посвист ветряной» ; видит топи, болота, синее небо над головой, небольшой обоз; чувствует запах хвои, как «суховатой липой пахнет от колёс» . Родная сторона прекрасна, и хотя нет здесь у поэта описания бескрайних просторов, огромных морей, непроходимых лесов, зато есть самое дорогое — приметы родного края.
Синій птах М. Метерлінка — п'єса про сенс буття
П'єса "Синій птах" написана у період, коли М. Метерлінк від символістського "театру смерті" прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І увесь сенс п'єси в тому, аби показати людству філософський смисл буття, красу самого життя і його велич.
Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають з волі феї у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров'я і щастя. Що ж змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея Бірюліна зуміла розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов'язково навчитися бачити те, що "не на виду". І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей, як і тварини й дерева. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди простує життям кожна людина. їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, Садами Блаженств і Царством Майбутнього. Діти дізнаються, що за померлих слід молитися, бо "молитися — значить згадувати". Таїнство смерті таке ж величне, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо вмовити пустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принести щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім Птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися діти.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажання змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс буття — зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який смисл у тому, що ти живеш, що життя — вічне.
Объяснение:
Не благодари, Перепиши в Тетрадь токо