Безсмертна трагедія Шекспіра »Ромео і Джульєтта» залишила в моїй душі незабутнє
враження. Прочитавши його, я глибоко задумався про те, що таке любов і на що готові піти люди заради того, щоб любити і бути коханими. Крім того, Шекспір зачіпає
таку тему, як відношення не тільки між
молодими людьми, але і їх батьками.
Якщо задуматися, то стільки горя і смертей можна було б уникнути, якби Монтеккі і Капулетті домовилися б між собою і прийшли до примирення. Адже ці два шляхетних роду вже і не пам'ятали з чого почалося їх протистояння. Але їх впертість і недалекоглядність привели до настільки жалюгідного результату.
Однак, і після великої кількості років, проблеми нерозуміння дітей і батьків, а також безглузде неприйняття один одного залишається і донині актуальними. Такі ситуації, коли батьки проти того, щоб їхні діти були разом, не зникла і в наш час.
Але так як це описано у Шекспіра, змушує тремтіти і схилятися перед розгорнувся трагедією двох молодих людей, як хотіли любити один одного і бути разом, але обставини були проти цього. Таке пронесення через століття даної серйозної проблеми сприяли тому, щоб трагедія «Ромео і Джульєтта» увічнила себе безсмертну славу. вечіла собі безсмертну славу.
Крім того, безсмертним даний твір можна назвати і тому, як воно написано, яким вишуканим літературним
мовою. Навіть читаючи переклад, відчувається,
скільки краси і сенсу міститися в
кожному слові і рядку. Людина, яка вважає, що сюжет цієї трагедії побитий і вже не так актуальне, зобов'язаний прочитати цей твір хоча б через краси складу. І мені здається, почавши читати дане
твір, жодна людина не залишиться
байдужим до нього.
Навіть наступним поколінням, які будуть рости після нас буде цікаво познайомитися з безсмертний історією кохання двох нещасних молодих людей, які віддали свої життя, щоб бути щасливі разом не в цьому світі, а там де їх любові ніщо не перешкоджатиме. Адже жити в світі без любові не має сенсу.
Ромео і Джульєтта давно вже стали загальними іменами, які позначають
двох закоханих, які не можуть бути
разом з-за розбіжностей між батьками.
Вже один цей факт вказує на те, що дана трагедія не може бути викреслена з життя будь-якого покоління. У всі часи цікаво співпереживати щирою і чистої любові, яка готова пережити всі труднощі. Але коли ці труднощі заганяють в глухий кут, вихід є тільки один і все знають, чим це закінчилося.
Я думаю, что Печорин, герой романа М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени» мог бы стать героем и нашего времени. Не случайно автор не указал, какую эпоху имеет в виду ‒ такие люди были и будут всегда.
Печорина нельзя назвать плохим или хорошим. В нем уживаются достоинства и недостатки, как и во всех людях. Это двойственный человек.
С одной стороны, он не лишен ума, сообразительности, смелости, решительности. Он не доволен привычным в обществе укладом жизни, рамками, которыми ограничивают жизнь людей, навязанными нормами и стереотипами.
Но с другой стороны, он человек бездейственный. Он ничего не делает для того, чтобы в мире все стало так, как он считает нужным. Он сам называет себя нравственным калекой. Печорин живет без смысла, без цели. Он мог бы потратить свой пыл на изменение жизни людей, сделать для мира что‒то хорошее, но он просто наблюдал за жизнью и проживал впустую свои дни.
Он напоминает мне многих моих знакомых, которые возмущены жизнью, только не действуют, а сидят дома, на диване.
Кроме этого, меня пугает равнодушие Печорина и некоторых моих современников. Равнодушное общество породило равнодушного человека, который ищет эмоций, играя чувствами других. Это непозволительно, это эгоистично. Такие люди, как Печорин, приносят многим другим одно горе и тревогу.
Нужно тратить свой потенциал для более важных и нужных дел. То, как жил Печорин, стало нормой для многих современных молодых людей. Дерзкие и смелые, они прожигают жизнь пустыми делами. У них огромный потенциал, который тратится впустую. Это очень досадно осознавать. К сожалению, в нашем мире наступил век Печориных, которые тянут страну назад…Лишь изредка попадаются антиподы такого героя. Они приносят миру счастье и прогресс. А хотелось бы, чтобы таких, как Печорин, было меньше.
Объяснение:
Безсмертна трагедія Шекспіра »Ромео і Джульєтта» залишила в моїй душі незабутнє
враження. Прочитавши його, я глибоко задумався про те, що таке любов і на що готові піти люди заради того, щоб любити і бути коханими. Крім того, Шекспір зачіпає
таку тему, як відношення не тільки між
молодими людьми, але і їх батьками.
Якщо задуматися, то стільки горя і смертей можна було б уникнути, якби Монтеккі і Капулетті домовилися б між собою і прийшли до примирення. Адже ці два шляхетних роду вже і не пам'ятали з чого почалося їх протистояння. Але їх впертість і недалекоглядність привели до настільки жалюгідного результату.
Однак, і після великої кількості років, проблеми нерозуміння дітей і батьків, а також безглузде неприйняття один одного залишається і донині актуальними. Такі ситуації, коли батьки проти того, щоб їхні діти були разом, не зникла і в наш час.
Але так як це описано у Шекспіра, змушує тремтіти і схилятися перед розгорнувся трагедією двох молодих людей, як хотіли любити один одного і бути разом, але обставини були проти цього. Таке пронесення через століття даної серйозної проблеми сприяли тому, щоб трагедія «Ромео і Джульєтта» увічнила себе безсмертну славу. вечіла собі безсмертну славу.
Крім того, безсмертним даний твір можна назвати і тому, як воно написано, яким вишуканим літературним
мовою. Навіть читаючи переклад, відчувається,
скільки краси і сенсу міститися в
кожному слові і рядку. Людина, яка вважає, що сюжет цієї трагедії побитий і вже не так актуальне, зобов'язаний прочитати цей твір хоча б через краси складу. І мені здається, почавши читати дане
твір, жодна людина не залишиться
байдужим до нього.
Навіть наступним поколінням, які будуть рости після нас буде цікаво познайомитися з безсмертний історією кохання двох нещасних молодих людей, які віддали свої життя, щоб бути щасливі разом не в цьому світі, а там де їх любові ніщо не перешкоджатиме. Адже жити в світі без любові не має сенсу.
Ромео і Джульєтта давно вже стали загальними іменами, які позначають
двох закоханих, які не можуть бути
разом з-за розбіжностей між батьками.
Вже один цей факт вказує на те, що дана трагедія не може бути викреслена з життя будь-якого покоління. У всі часи цікаво співпереживати щирою і чистої любові, яка готова пережити всі труднощі. Але коли ці труднощі заганяють в глухий кут, вихід є тільки один і все знають, чим це закінчилося.
Я думаю, что Печорин, герой романа М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени» мог бы стать героем и нашего времени. Не случайно автор не указал, какую эпоху имеет в виду ‒ такие люди были и будут всегда.
Печорина нельзя назвать плохим или хорошим. В нем уживаются достоинства и недостатки, как и во всех людях. Это двойственный человек.
С одной стороны, он не лишен ума, сообразительности, смелости, решительности. Он не доволен привычным в обществе укладом жизни, рамками, которыми ограничивают жизнь людей, навязанными нормами и стереотипами.
Но с другой стороны, он человек бездейственный. Он ничего не делает для того, чтобы в мире все стало так, как он считает нужным. Он сам называет себя нравственным калекой. Печорин живет без смысла, без цели. Он мог бы потратить свой пыл на изменение жизни людей, сделать для мира что‒то хорошее, но он просто наблюдал за жизнью и проживал впустую свои дни.
Он напоминает мне многих моих знакомых, которые возмущены жизнью, только не действуют, а сидят дома, на диване.
Кроме этого, меня пугает равнодушие Печорина и некоторых моих современников. Равнодушное общество породило равнодушного человека, который ищет эмоций, играя чувствами других. Это непозволительно, это эгоистично. Такие люди, как Печорин, приносят многим другим одно горе и тревогу.
Нужно тратить свой потенциал для более важных и нужных дел. То, как жил Печорин, стало нормой для многих современных молодых людей. Дерзкие и смелые, они прожигают жизнь пустыми делами. У них огромный потенциал, который тратится впустую. Это очень досадно осознавать. К сожалению, в нашем мире наступил век Печориных, которые тянут страну назад…Лишь изредка попадаются антиподы такого героя. Они приносят миру счастье и прогресс. А хотелось бы, чтобы таких, как Печорин, было меньше.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/question/pechorin-i-nashe-vremya-sochinenie-85257