Предметом исследования выступает философская притча А. де Сент-Экзюпери «Маленький принц», интерпретируемая с трех значимых позиций: детства, гламурного социального и символизма. Перечисленное имеет глобальный характер не только ввиду всеохватности феноменов, но и вследствие трансформаций, которым они подвергаются в современности. «Маленький принц» художественно являет онтологию мира детства в его чистоте и непосредственности, показывая активную жизнь ребенка и его инклюзивность как включенность в бытие. Именно через детскую оптику демонстрируются пороки мира взрослых и трансформация их жизни, подверженной манипулятивным практикам гламурной идеологии, являя собой странствующую странность. Преодоление лакун интеллектуального и имморализма мерцающего бытийствующего возможно посредством интерпретации символического как возрождения жизни духа и интеллекта. Обозначенная проблематика рассматривается в форме нарративного дескрипта с использованием диалектического, интерпретационного и феноменологического методов, принципа интенционального анализа раскрыть специфику небольшого произведения, написанного для детей, но обращенного к взрослым. Анализ небольшого произведения французского летчика раскрыл дар автора, пронесшего через всю жизнь «кристалл детства», благодаря которому он великолепно художественно описал природу мира ребенка, высветил вечные пороки взрослых и зашифровал послания будущим поколениям в символизме.Положения и выводы исследования можно использовать при дальнейшем исследовании творчества А. де Сент-Экзюпери и интерпретации его художественных текстов, а также критики современного социокультурного подверженного идеологии гламура, и его анализа через призму литературных произведений.
Правильная ссылка на статью: Яковлева Е.Л. — Интерпретируя «Маленького принца» Антуана де Сент-Экзюпери в контексте гламурного социального, или небольшая трилогия о глобальном // Культура и искусство. – 2017. – № 2. – С. 35 - 60. DOI: 10.7256/2454-0625.2017.2.18380 URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=18380
Ернест Хемінгуей прожив лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами і боротьбою, поразками і перемогами, великою любов'ю і виснажливою працею. Він був завзятим мисливцем і рибалкою, брав участь у найризикованіших пригодах і найзухваліших дослідженнях. Його герої були схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.
Герой повісті "Старий і море" — старий рибалка Сантьяго — прожив велике життя, сповнене боротьби, радості перемог і гіркоти поразок. Але він ніколи не здавався, боровся до останнього. Далеко в морі він згадує, як одного разу боровся на руках з молодим дужим негром. Добу вони сиділи один проти одного, зчепивши руки, кров виступала з-під нігтів, але Сантьяго не поступився супротивнику і виграв те змагання. Таким же впертим, упевненим у своїх силах він залишився до старості.
Сантьяго мріяв зловити велику рибину, найбільшу з тих, що ловив він сам і його товариші. І ось на 85-й день доля зглянулася над старим: величезна меч-риба стала здобиччю рибалки. Та її ще треба було перемогти. Старий свідомий того, що може загинути у цій боротьбі, але не здається. Він об'єктивно оцінює свого супротивника, розуміє, що рибина "не така розумна, як ми — ті, хто вбивають її, зате куди благородніша і спритніша".
Сантьяго сам-один, далеко від берега "був припнутий до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини, у нього "каламутиться в голові", проте він мобілізує всі свої сили, щоб здобути перемогу — довести самому собі, морській істоті, усім, хто вважав його невдахою, що він ще чогось вартий. "Безглуздо втрачати надію, — думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх". Ціною величезних зусиль старому вдалося зрушити рибину, збити її з обраного курсу, але "вона злегка похилилася на бік; тоді вирівнялась і повернула на нове коло". Рибалка наказував своїм потерпілим рукам тягнути линву, ногам — тримати його, голові — бути ясною і не паморочитися. Він подумки звертався до самого себе: "Отож збери докупи свої думки й навчися зносити злигодні, як мужчина. Або як оця рибина".
Предметом исследования выступает философская притча А. де Сент-Экзюпери «Маленький принц», интерпретируемая с трех значимых позиций: детства, гламурного социального и символизма. Перечисленное имеет глобальный характер не только ввиду всеохватности феноменов, но и вследствие трансформаций, которым они подвергаются в современности. «Маленький принц» художественно являет онтологию мира детства в его чистоте и непосредственности, показывая активную жизнь ребенка и его инклюзивность как включенность в бытие. Именно через детскую оптику демонстрируются пороки мира взрослых и трансформация их жизни, подверженной манипулятивным практикам гламурной идеологии, являя собой странствующую странность. Преодоление лакун интеллектуального и имморализма мерцающего бытийствующего возможно посредством интерпретации символического как возрождения жизни духа и интеллекта. Обозначенная проблематика рассматривается в форме нарративного дескрипта с использованием диалектического, интерпретационного и феноменологического методов, принципа интенционального анализа раскрыть специфику небольшого произведения, написанного для детей, но обращенного к взрослым. Анализ небольшого произведения французского летчика раскрыл дар автора, пронесшего через всю жизнь «кристалл детства», благодаря которому он великолепно художественно описал природу мира ребенка, высветил вечные пороки взрослых и зашифровал послания будущим поколениям в символизме.Положения и выводы исследования можно использовать при дальнейшем исследовании творчества А. де Сент-Экзюпери и интерпретации его художественных текстов, а также критики современного социокультурного подверженного идеологии гламура, и его анализа через призму литературных произведений.
Правильная ссылка на статью: Яковлева Е.Л. — Интерпретируя «Маленького принца» Антуана де Сент-Экзюпери в контексте гламурного социального, или небольшая трилогия о глобальном // Культура и искусство. – 2017. – № 2. – С. 35 - 60. DOI: 10.7256/2454-0625.2017.2.18380 URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=18380
Ернест Хемінгуей прожив лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами і боротьбою, поразками і перемогами, великою любов'ю і виснажливою працею. Він був завзятим мисливцем і рибалкою, брав участь у найризикованіших пригодах і найзухваліших дослідженнях. Його герої були схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.
Герой повісті "Старий і море" — старий рибалка Сантьяго — прожив велике життя, сповнене боротьби, радості перемог і гіркоти поразок. Але він ніколи не здавався, боровся до останнього. Далеко в морі він згадує, як одного разу боровся на руках з молодим дужим негром. Добу вони сиділи один проти одного, зчепивши руки, кров виступала з-під нігтів, але Сантьяго не поступився супротивнику і виграв те змагання. Таким же впертим, упевненим у своїх силах він залишився до старості.
Сантьяго мріяв зловити велику рибину, найбільшу з тих, що ловив він сам і його товариші. І ось на 85-й день доля зглянулася над старим: величезна меч-риба стала здобиччю рибалки. Та її ще треба було перемогти. Старий свідомий того, що може загинути у цій боротьбі, але не здається. Він об'єктивно оцінює свого супротивника, розуміє, що рибина "не така розумна, як ми — ті, хто вбивають її, зате куди благородніша і спритніша".
Сантьяго сам-один, далеко від берега "був припнутий до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини, у нього "каламутиться в голові", проте він мобілізує всі свої сили, щоб здобути перемогу — довести самому собі, морській істоті, усім, хто вважав його невдахою, що він ще чогось вартий. "Безглуздо втрачати надію, — думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх". Ціною величезних зусиль старому вдалося зрушити рибину, збити її з обраного курсу, але "вона злегка похилилася на бік; тоді вирівнялась і повернула на нове коло". Рибалка наказував своїм потерпілим рукам тягнути линву, ногам — тримати його, голові — бути ясною і не паморочитися. Він подумки звертався до самого себе: "Отож збери докупи свої думки й навчися зносити злигодні, як мужчина. Або як оця рибина".