Настолько разные по географии места – Енисей, Ока, Миссисипи, Евфрат, а чудо одно: каким образом возможно существование души, преисполненной чувства. «Нужно воспитывать в себе слушать другого... "поскольку, мы вообще живы только в тех точках, в которых проходит ток общения, происходит встреча сродственного, слияние состояний, взаимоотождествление сознания у разных людей, а не чисто логический акт. Чтобы почувствовать Бунина, я самонадеянно пытаюсь воспроизвести себя самуё, и наивно полагаю, что мне это удаётся, как удавалось прежде другим читателям, пусть среди них были имена, например, Астафьева и Окуджавы. И разве я пойму, Зачем я должен радость этой муки, Вот этот небосклон, и этот звон, И темный смысл, которым полон он, Вместить в созвучия и звуки? Я должен взять – и, разгадав, отдать, Мне кто-то должен сострадать, Что пригревает солнце низким светом Меня в саду, просторном и раздетом, Что озаряет желтая листва Ветвистый клён, что я едва-едва, Бродя в восторге по саду пустому, Мою тоску даю понять другому… И. А. Бунин
Джордж Гордон Байрон – уособлення романтизму не лише у творчості, а й в особистому житті. Усе своє життя він був в одній і тій самій ситуації, яка ніби підказувала тему його творчості,- зневажена, закута сила, понівечена краса, самотність серед людей, навіть близьких і рідних. Байрон був дуже гарним, але кульгавим від народження, мати дуже любила його, але мучила своєю любов’ю.
Рід письменника був давній, пов’язаний ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVI столітті, а в XVII cтолітті англійська
буржуазна революція призвела до занепаду роду. Усе це сформувало особистість поета і теми його творчості.
Перша поетична збірка викликала гострі критичні зауваження сучасників. Байрону дорікали, що його вірші схожі на багато інших. Але відповідь молодого поета на цю критику представила справжнього Байрона, суперечливого, гордого, самотнього, щирого і пристрасного.
Объяснение:
Джордж Гордон Байрон – уособлення романтизму не лише у творчості, а й в особистому житті. Усе своє життя він був в одній і тій самій ситуації, яка ніби підказувала тему його творчості,- зневажена, закута сила, понівечена краса, самотність серед людей, навіть близьких і рідних. Байрон був дуже гарним, але кульгавим від народження, мати дуже любила його, але мучила своєю любов’ю.
Рід письменника був давній, пов’язаний ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVI столітті, а в XVII cтолітті англійська
буржуазна революція призвела до занепаду роду. Усе це сформувало особистість поета і теми його творчості.
Перша поетична збірка викликала гострі критичні зауваження сучасників. Байрону дорікали, що його вірші схожі на багато інших. Але відповідь молодого поета на цю критику представила справжнього Байрона, суперечливого, гордого, самотнього, щирого і пристрасного.