М. Гоголь. «Ревізор» (літературний диктант) 1. Хто приніс звістку про приїзд ревізора?
2. Де зупинився невідомий молодий чоловік?
3. Де служив Хлєстаков?
4. З чиїх уст читач дізнається про справи Хлєстакова?
5. У кого першого «ревізор» просить зайняти гроші в борг?
6. Що було слабкістю Івана Олександровича?
7. Хто з чиновників гудить поштмейстера, суддю,наглядача училищ?
8. Кому Хлєстаков вирішив написати про все, що відбувається в містечку?
9. Скільки грошей «назбирав» названий ревізор?
10. Який чин хотів отримати городничих?
11. З якого документу чиновники міста почули свої справжні характеристики?
12. Хто повідомляє весь «цвіт» міста про приїзд чиновника із Петербурга?
Федор Михайлович Достоевский родился в 1821 г. в Москве. Его отец служил врачом в Мариинской больнице для бедных. В 16 лет Федор лишился матери, а в 18 лет - отца. В 1843 году Федор Михайлович окончил Петербургское военно-инженерное училище и стал служить в чертежной инженерного корпуса при Санкт-Петербургской инженерной команде. Выйдя в отставку в 1844 году, Федор Михайлович Достоевский занялся литературной деятельностью.
Первый роман Достоевского, "Бедные люди", вышедший в 1846 году, имел большой успех. Произведение хвалили Некрасов и Белинский. В "Бедных людях" впервые появились образы и были подняты проблемы, которые потом через все творчество писателя. Например, образ "маленького человека", образ Петербурга, тема двойственности человеческой личности. В 1840-х годах были написаны "Двойник", "Господин Прохарчин", "Белые ночи", "Неточка Незванова".
В 1847 году Достоевский сближается с петрашевцами и становится участником кружка М.В. Петрашевского.
23 апреля 1849 года вместе с другими членами кружка Достоевский был арестован и заключен в Алексеевский равелин Петропавловской крепости. После восьми месяцев следствия его приговорили к смертной казни. 22 декабря 1849 года Федор Михайлович Достоевский стоял на Семеновском плацу в ожидании расстрела. И только потом узнал, что казнь заменили 4-летней каторгой. 25 декабря Достоевского, закованного в кандалы, отправили в Сибирь.
До 1854 года Достоевский отбывал срок в Омском остроге, после чего пять лет прослужил рядовым в Семипалатинске.
Вернувшись в 1859 году в Петербург, Достоевский продолжил писать. В начале 1860 года вышло двухтомное собрание его сочинений.
В начале 1861 года в журнале "Время" начинает печататься роман "Униженные и оскорбленные", а через три месяца "Записки из Мертвого дома".
В 1860–1880 годах были написаны такие крупнейшие произведения Достоевского, как "Преступление и наказание", "Идиот", "Бесы", "Подросток" и "Братья Карамазовы".
С 1873 по 1881 год в журнале "Гражданин" печатается "Дневник писателя". Этот журнал Достоевский редактировал до 1874 года.
Умер Федор Михайлович Достоевский 28 января 1881 года в Петербурге.
Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Коли йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують між собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Ромео і Джульєтту.
Кохання Ромео і Джульетта, світле, чисте та жертовне, розквітло у часи феодальної ворожнечі. За тих умов воно було викликом усьому суспільству, без перебільшень його можна назвати навіть героїчним.
Роди Монтеккі та Капулетгі були непримиренними супротивниками, покоління за поколінням брало участь у боротьбі, коли раптом сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване диво: двоє зустрілися і покохали один одного. Тоді усі умовності, стара мораль, навіть небезпека виявилися неважливими. Саме таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна сила.
Ллється кров, обставини змушують Ромео стати проти власної волі вбивцею, він вимушений тікати, взагалі усе темне та зле протистоїть цьому почуттю, усе ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео здатен ризикнути життям лише заради того, щоб побачитися з Джульеттою, навмисне затягуючи зустріч. Джульєтта також ладна піти на ризик в ім'я кохання, приймаючи зілля, що до й зімітувати власну смерть: лише так вона діставала змогу вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин.
Кохання має більшу цінність, ніж життя, на думку обох закоханих. Життя нічого не варте, якщо не можна бути разом.
Дивіться також
"Ромео і Джульєтта" (повний текст)
"Ромео і Джульєтта" (скорочено)
Біографія Вільяма Шекспіра
Так їхнє почуття виявляється сильнішим за смерть, хоча лише смерть дозволяє їм об'єднатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога кохання. Програє стара мораль ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульетта примиряє старше покоління Монтеккі та Капулетгі.
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", — стверджує наприкінці п'єси Шекспір. Але цей сум — світлий, а трагедія в цілому — оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульетту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов — ненависть.
Объяснение: