З перших сторінок твору приваблює увагу образ дивної дівчинки, яка продавала квіти. У неї грубувата постать, або, скажімо, не зовсім романтична, років їй вісімнадцять – двадцять, на голові матроський брилик. Вона мала плачевний вигляд, замурзані черевики, не вимите та не розчесане волосся, яке так аби його привели до ладу. Але крізь це все, її природна врода сильніша, і вона красива. Вона привертала до себе увагу не лише проханням , як наприклад: «Купіть у мене квіточку, капітане!», а й своєю вродою.
Дівчинку звати Еліза, вона донька сміттяра, матері дівчина не має, а мачуха вигнала її з дому, тому, власне, їй і доводиться заробляти собі на життя самостійно, своїми власними силами.
Невдовзі її життя змінилося, її вчителем був Хіггінс, який побився об заклад, що з робить з провінційної дівчини справжню леді, і її буде не впізнати. Мені це нагадує перетворення Попелюшки в принцесу.
Хіггінс змінював їх як міг, пропонував заохочувальні подарунки, дарунки за слухняність, хоч дівчина і відмовлялася. Вчитель хвалив її, говорив яка вона слухняна, і як з нею Надалі, автор достеменно не описує перевтілення дівчини, а лише описує вже її перетворення. І так, справді, потім перед нами постає зовсім інша Еліза, юна особа, яка знає свою мету, впевнена у собі, повністю освічена та з гарними манерами. Вона позбулася свого діалекту. Еліза завдяки своїй наполегливості та красі підкорила світ, і свого щастя вона так нікому не віддасть.
Ударом для неї лише було те, що вона була повністю байдужа Хеггінсу, була лише об’єктом для виграші парі. Вона закохалася у свого учителя. Еліза вилила весь свій гнів на вчителя, що показало яка це сильна особа. Але вона і в цій ситуації взяла себе в руки та знайшла вихід з ситуації.
Історія Елізи Дулітл досить актуальна в наш час, з нею легко стикнутися у нашому житті. Це історія дівчини, яка завдяки своїй цілеспрямованості підкорила світ.
З перших сторінок твору приваблює увагу образ дивної дівчинки, яка продавала квіти. У неї грубувата постать, або, скажімо, не зовсім романтична, років їй вісімнадцять – двадцять, на голові матроський брилик. Вона мала плачевний вигляд, замурзані черевики, не вимите та не розчесане волосся, яке так аби його привели до ладу. Але крізь це все, її природна врода сильніша, і вона красива. Вона привертала до себе увагу не лише проханням , як наприклад: «Купіть у мене квіточку, капітане!», а й своєю вродою.
Дівчинку звати Еліза, вона донька сміттяра, матері дівчина не має, а мачуха вигнала її з дому, тому, власне, їй і доводиться заробляти собі на життя самостійно, своїми власними силами.
Невдовзі її життя змінилося, її вчителем був Хіггінс, який побився об заклад, що з робить з провінційної дівчини справжню леді, і її буде не впізнати. Мені це нагадує перетворення Попелюшки в принцесу.
Хіггінс змінював їх як міг, пропонував заохочувальні подарунки, дарунки за слухняність, хоч дівчина і відмовлялася. Вчитель хвалив її, говорив яка вона слухняна, і як з нею Надалі, автор достеменно не описує перевтілення дівчини, а лише описує вже її перетворення. І так, справді, потім перед нами постає зовсім інша Еліза, юна особа, яка знає свою мету, впевнена у собі, повністю освічена та з гарними манерами. Вона позбулася свого діалекту. Еліза завдяки своїй наполегливості та красі підкорила світ, і свого щастя вона так нікому не віддасть.
Ударом для неї лише було те, що вона була повністю байдужа Хеггінсу, була лише об’єктом для виграші парі. Вона закохалася у свого учителя. Еліза вилила весь свій гнів на вчителя, що показало яка це сильна особа. Але вона і в цій ситуації взяла себе в руки та знайшла вихід з ситуації.
Історія Елізи Дулітл досить актуальна в наш час, з нею легко стикнутися у нашому житті. Це історія дівчини, яка завдяки своїй цілеспрямованості підкорила світ.