МРОЧНО Почему повествование ведется от лица 10-ти летнего мальчика?
Как его зовут?
Почему в начале рассказа дается описание голодных ссыльных?
Какой герой рассказа принял решение делиться своим обедом с самым голодным?
По какому принципу он выбирал самого голодного?
Кого он накормил?
Что почувствовал после этого мальчик?
Рассказ Хлеб для собаки
Морфологический разбор слова - это характеристика слова как части речи с учетом особенностей его использования.
Морфологический разбор существительного
начальная форма (в именительном падеже, единственном числе); собственное или нарицательное; одушевленное или неодушевленное; род; склонение число; падеж; роль в предложении.
с - предлог, начальная форма "с".
Пространственный предлог, указывает на место. Непроизводный. Простой (состоит из одного слова).
ветки - начальная форма "ветка", существительное, нарицательное, неодушевленное, женский род, единственное число, родительный падеж
Формы: ветка, ветки, ветке, ветку, веткой, веткою, веток, веткам, ветками, ветках.
не знаю правильно или нет
Объяснение:
Г. Белль так же, как и его герой, был жертвой войны: он лично через ее кровавый ад, был ранен четыре раза. Писатель называл ту войну “ужасной машиной отупения”. Неудивительно, что произведения Г. Белля осуждают войну, раскрывают ее нелепость, противоестественность и антигуманную сущность. Среди таких произведений – рассказ “Путник, когда ты придешь в Спа…” (анализ) .
Герой рассказа, юноша, бывший ученик гимназии, которая превращена в госпиталь. Он ранен, возвращается с поля боя к месту, которое оставил три месяца назад для того, чтобы пойти на фронт. Он – один из тех школьников, жизнь которых уже сломана и безвозвратно утеряна.
ось ще
Відомий німецький письменник Генріх Белль довгі шість років був солдатом вермахту і проти волі воював на фронтах Другої світової війни. Тема антигуманності війни стала провідною у його творчості.
У творі «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа... » Генріх Белль розповідає про долю одного молодого солдата, який був на війні тільки три місяці. І ось тепер його, тяжко пораненого, скаліченого, привезли в шпиталь, несуть коридорами, і юнак, тамуючи біль, з подивом бачить знайомі стіни з табличками: 6-А, 6-Б, фотографії, малюнки, портрети живописців і політичних діячів. Йому не хочеться вірити, що він у рідній школі, адже часто буває, що коридори і класи схожі: «Чого лишень не привидиться у гарячці!»
Він легкий, його плавно несуть на ношах, і юнак бачить знайомі з дитинства гравюри. Він не впевнений у своїх припущеннях і умовляє себе, що «у кожній гімназії є зали малювання, коридори з зеленими й жовтими стінами і кривими, старомодними закутками в них; зрештою, те, що «Медея» висить межи 6-Ай 6-Б, ще не доказ, що я у своїй школі. Мабуть, є правила, де сказано, що саме там вони мають висіти. Правила внутрішнього розпорядку для класичних гімназій у Пруссії». Він списує все на гарячку, яка не дає йому зосередитися, проаналізувати побачене. Ніщо в його душі не озивалося, не підказувало, що це рідна школа, адже машина, яка везла пораненого, не могла так швидко проїхати тридцять кілометрів від фронту до міста, де він народився і виріс.