Период южной ссылки занимает особое место в биографии А. С. Пушкина. В Крыму, во время путешествия, великий поэт провел, как он сам писал, «счастливейшие минуты своей жизни».
Поэт признавался, что прекрасные брега Тавриды вернули ему вдохновение. Восхищение первозданной красотой крымской природы отражено во многих произведениях поэта. За три недели он написал множество стихов: "Увы, зачем она блистает", набросаны черновики "Мне вас не жаль, года весны моей" и "Зачем безвременную скуку". Такого душевного спокойствия и творческой свободы дотоле не испытывал Пушкин.
Майже кожен давній народ залишив нащадкам видатну літературну пам’ятку — героїчний епос. Герої цих епосів — •ш могутні богатирі, доблесні й незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.
Німецький епос XII—XIII ст. запозичений з племінних епічних пісень. Він не був до певної міри національним, як французький чи іспанський епос. Його герої не виступали захисниками батьківщини чи народу від загарбників, їхні богатирські подвиги обмежувалися інтересами особистими чи сімейно-родинними. Основною постаттю циклічних об'єднань племінних розповідей став Етцель (Аттіла) — проводир гунів (кочового народу), який здійснював спустошливі походи проти різних народів.
Период южной ссылки занимает особое место в биографии А. С. Пушкина. В Крыму, во время путешествия, великий поэт провел, как он сам писал, «счастливейшие минуты своей жизни».
Поэт признавался, что прекрасные брега Тавриды вернули ему вдохновение. Восхищение первозданной красотой крымской природы отражено во многих произведениях поэта. За три недели он написал множество стихов: "Увы, зачем она блистает", набросаны черновики "Мне вас не жаль, года весны моей" и "Зачем безвременную скуку". Такого душевного спокойствия и творческой свободы дотоле не испытывал Пушкин.
Французький героїчний епос
Майже кожен давній народ залишив нащадкам видатну літературну пам’ятку — героїчний епос. Герої цих епосів — •ш могутні богатирі, доблесні й незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.
Німецький епос XII—XIII ст. запозичений з племінних епічних пісень. Він не був до певної міри національним, як французький чи іспанський епос. Його герої не виступали захисниками батьківщини чи народу від загарбників, їхні богатирські подвиги обмежувалися інтересами особистими чи сімейно-родинними. Основною постаттю циклічних об'єднань племінних розповідей став Етцель (Аттіла) — проводир гунів (кочового народу), який здійснював спустошливі походи проти різних народів.