Н.М. Рубцов «Звезда полей», «Листья осенние», «В горнице»/ Прочитать все стихи —————————————— Используя только наречия, напишите, как следует читать стихотворение.
Тема «Скарб»: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.
Ідея «Скарб»: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.
Основна думка «Скарб»:
а) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»;
б) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
Головні герої:
Павлусь – головний герой оповідання. Він був сином заможних людей. Його занадто опікали, його руки були наче в панночки, цілими днями він їв та спав. Він ледачий; примхливий; байдужий; егоїстичний, самотній, безпомічний, нещасний. Його навіть парубки називали Лежнем.
мати – надто опікала сина. Коли він лягав спати вона співала колискову про котика. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що там збиралися там самі п’яниці та розбишаки.
батько – хотів віддати сина на навчання до дяка у сусіднє село.
наймит та наймичка – доглядали Павлуся після смерті батьків.
Проблематика
роль праці у вихованні дитини,
сліпа материнська любов,
потворне і красиве в житті,
лінь і працьовитість,
вдячність і відповідальність,
дотримання добіцянок
В оповіданні О.Стороженка “Скарб” яскраво виражені ознаки казки.
Композиція «Скарб»
Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.
Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.
Кульмінація: дохлий хорт у хаті Павлуся виявився дукатами.
Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.
Сюжет «Скарб»
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці.
Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям.
Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів.
Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь!
Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину.
Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.
Повчальний характер твору «Скарб» О. Стороженка
О. Стороженко у своєму оповіданні повчає читача, намагається йому прищепити риси доброти, чуйності, порядності, працьовитості, людяності, ввічливості і в той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм…
Так, у творі автор зазначає:
1) «Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю».
2) «Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба».
3) «Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи».
4) «…Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»
5) «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує і заспокоїть…»
В горах Кавказа , русский офицер встретил штабс-капитана Максим Максимыча,который на привале поведал ему историю,случившеюся пять лет назад.
Служил Максим Максимыч на Кавказе и под его начало прибыл молодой офицер,лет 25-ти,Григорий Александрович Печорин.Однажды они были приглашены князем на свадьбу старшей дочери,где Печорин обратил внимание на младшую дочь,Бэлу.Печорин уговорил брата Бэлы украсть сестру,в обмен за желанного коня.Азамат привёз сестру,
похищенная Бэла не ела ,не пила,пока Печорин хитростью не сделал её своёй возлюбленной.
Счастье было недолгим,через четыре месяца,Печорин охладел к Бэле и стал проводить больше времени на охоте.Раз,вернувшись с охоты,Печорин и Максим Максимыч застали разбойника Казбича ,убившего отца Бэлы.На этот раз он хотел похитить Бэлу,но офицеры помешали ему.Смертельно раненная девушка умерла через два дня,Максим Максимыч сильно переживал,а Печорин был спокоен и равнодушен.Через три месяца Печорина перевели служить в Грузию,а Максим Максимыч потерял с ним связь.
Характеристика Печорина в главе "Бэла" даётся Максим Максимычем.Пожилой штабс-капитан пытается понять внутренние противоречия характера Печорина,через внешние ,ярко выраженные черты.Рассказчик не пытается анализировать сложный характер Печорина,Максим Максимыч описывает факты из его жизни .
Привлекательный молодой человек,лет 25-ти,крепкого телосложения,с белокурыми волосами :"Славный малый,только немножко странный". Всегда опрятен,следит за собой,носит дорогую одежду,следит за чистотой сапог и перчаток.
Крепкого здоровья,сутками бывал на охоте,но мог простудится от сквозняка.Охотился в одиночку на кабана,но вздрагивал от хлопка двери.Мог разговаривать без умолку,становясь центром компании,а мог молчать часами.
Играл на слабостях людей,используя их страсти,для достижения своих целей.Эгоист,думает о себе,не заботясь о чувствах других,добивается цели любой ценой."Видно, в детстве был маменькой избалован".
Не может определиться с целью в жизни,ищет своё место.Бросается из крайности в крайность,очень изменчивая натура.От его безразличия погибает дочь местного князя Бела,сам князь,а сын князя Азамат покидает семью.Развлечения Печорина привели к трагедии,а он сам остаётся равнодушным:"Его лицо ничего не выражало особенного, и мне стало досадно: я бы на его месте умер с горя."
Тема «Скарб»: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.
Ідея «Скарб»: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.
Основна думка «Скарб»:
а) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»;
б) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
Головні герої:
Павлусь – головний герой оповідання. Він був сином заможних людей. Його занадто опікали, його руки були наче в панночки, цілими днями він їв та спав. Він ледачий; примхливий; байдужий; егоїстичний, самотній, безпомічний, нещасний. Його навіть парубки називали Лежнем.
мати – надто опікала сина. Коли він лягав спати вона співала колискову про котика. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що там збиралися там самі п’яниці та розбишаки.
батько – хотів віддати сина на навчання до дяка у сусіднє село.
наймит та наймичка – доглядали Павлуся після смерті батьків.
Проблематика
роль праці у вихованні дитини,
сліпа материнська любов,
потворне і красиве в житті,
лінь і працьовитість,
вдячність і відповідальність,
дотримання добіцянок
В оповіданні О.Стороженка “Скарб” яскраво виражені ознаки казки.
Композиція «Скарб»
Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.
Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.
Кульмінація: дохлий хорт у хаті Павлуся виявився дукатами.
Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.
Сюжет «Скарб»
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці.
Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям.
Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів.
Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь!
Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину.
Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.
Повчальний характер твору «Скарб» О. Стороженка
О. Стороженко у своєму оповіданні повчає читача, намагається йому прищепити риси доброти, чуйності, порядності, працьовитості, людяності, ввічливості і в той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм…
Так, у творі автор зазначає:
1) «Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю».
2) «Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба».
3) «Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи».
4) «…Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»
5) «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує і заспокоїть…»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/o-storozhenko-skarb-analiz
Объяснение:
В горах Кавказа , русский офицер встретил штабс-капитана Максим Максимыча,который на привале поведал ему историю,случившеюся пять лет назад.
Служил Максим Максимыч на Кавказе и под его начало прибыл молодой офицер,лет 25-ти,Григорий Александрович Печорин.Однажды они были приглашены князем на свадьбу старшей дочери,где Печорин обратил внимание на младшую дочь,Бэлу.Печорин уговорил брата Бэлы украсть сестру,в обмен за желанного коня.Азамат привёз сестру,
похищенная Бэла не ела ,не пила,пока Печорин хитростью не сделал её своёй возлюбленной.
Счастье было недолгим,через четыре месяца,Печорин охладел к Бэле и стал проводить больше времени на охоте.Раз,вернувшись с охоты,Печорин и Максим Максимыч застали разбойника Казбича ,убившего отца Бэлы.На этот раз он хотел похитить Бэлу,но офицеры помешали ему.Смертельно раненная девушка умерла через два дня,Максим Максимыч сильно переживал,а Печорин был спокоен и равнодушен.Через три месяца Печорина перевели служить в Грузию,а Максим Максимыч потерял с ним связь.
Характеристика Печорина в главе "Бэла" даётся Максим Максимычем.Пожилой штабс-капитан пытается понять внутренние противоречия характера Печорина,через внешние ,ярко выраженные черты.Рассказчик не пытается анализировать сложный характер Печорина,Максим Максимыч описывает факты из его жизни .
Привлекательный молодой человек,лет 25-ти,крепкого телосложения,с белокурыми волосами :"Славный малый,только немножко странный". Всегда опрятен,следит за собой,носит дорогую одежду,следит за чистотой сапог и перчаток.
Крепкого здоровья,сутками бывал на охоте,но мог простудится от сквозняка.Охотился в одиночку на кабана,но вздрагивал от хлопка двери.Мог разговаривать без умолку,становясь центром компании,а мог молчать часами.
Играл на слабостях людей,используя их страсти,для достижения своих целей.Эгоист,думает о себе,не заботясь о чувствах других,добивается цели любой ценой."Видно, в детстве был маменькой избалован".
Не может определиться с целью в жизни,ищет своё место.Бросается из крайности в крайность,очень изменчивая натура.От его безразличия погибает дочь местного князя Бела,сам князь,а сын князя Азамат покидает семью.Развлечения Печорина привели к трагедии,а он сам остаётся равнодушным:"Его лицо ничего не выражало особенного, и мне стало досадно: я бы на его месте умер с горя."