Усе найкраще, що є в нашому житті, починається з родини. Мамина турбота, батькова підтримка, бабусина ласка, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних назавжди залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини.
Сімейні цінності — це те, що поважають і шанують усі члени родини. Для більшості з нас вони однакові: любов, взаємоповага батьків та дітей, вірність, довіра, родинний затишок. Це те, що служить надбанням для нащадків, предметом гордості та поваги до старших поколінь.
Проблема збереження сімейних цінностей порушена в романі відомої польської письменниці Барбари Космовської «Буба». Це книга про життя шістнадцятирічної Агнешки, яку всі по-домашньому кличуть Бубою. Батьки дівчини — відомі та шановані у Варшаві люди: мати — популярна письменниця, яка створює жіночі романи, а тато — ведучий телепрограми про людські долі. Також із ними живе дід Генрик, який усі гроші програє в спортлото та захоплюється грою в бридж. Є у дівчинки й старша сестра Олька, яка вже має власну родину, але постійно свариться із чоловіком, приділяє мето уваги маленькому синові та заявляє про своє бажання стати то кіноактрисою, то відомою співачкою, то продюсером.
Отже, в Буби все складається не так вже й легко й дівчинка не відчуває себе щасливою, бо її батько та мати настільки заклопотані, що не мають жодного уявлення про доньчине життя. Вони уникають щирих розмов із дитиною, інколи брешуть, часто дратуються, ’скандалять. Я думаю, це тому, що батьки Буби егоцентристи, вважають себе неперевершеними, талановитими й переконані, що весь світ повинен обертатися навколо них. Саме тому вони краще почуваються за межами родини: батько в телестудії, а мати на зустрічах із різноманітними видавцями. Здається, що лише двом людям не байдужа доля дівчинки. Понад усе Бубу любить дідусь Генрик, дбає про онучку, розраджує в тяжкі хвилини й мріє, що колись вона стане відомою бриджисткою. Саме дідусеві дівчина розповідає всі свої таємниці. Також дуже важливою для неї є мовчазна підтримка хатньої робітниці Бартошової, зовні стриманої та суворої жінки. Одного разу Буба навіть мимоволі думає про те, що добре було б, якби її справжньою мамою виявилася Бартошова. Можна уявити, наскільки самотньою почувалася дівчина без турботи батьків! Чого ж не вистачає родині Буби, щоб вона була щасливою? Напевно, любові, уваги одне до одного, піклування про членів родини, спільних інтересів — тобто всіх тих сімейних цінностей, без яких родина, фактично, перестає існувати.
Всегда, читая Лиханова, да и в целом советскую литературу, я понимаю, как мы обнищали душой. Мы потеряли человеческие ориентиры. Возможно, не мы сами виноваты в этом, жизнь, уклад... Не знаю. У Антошки обычная рабочая семья. Он - школьник, как и все вокруг, будущий пионер. Своего деда он практически не помнит. Дедушка слишком занятой человек. Генерал, шутка ли. И вот они встречаются. Начинают ломаться подростковые стереотипы, юношеские комплексы, надуманные идеалы. Как тонко автор показывает нам внутреннюю борьбу растущего человека. Из человека в Человека! Как мастерски указывает на нравственные проблемы и по-доброму учит жить. Много морализаторства? Пионеров? Ленина? А чего много теперь, сейчас? Пусть лучше были бы пионеры, а не вот это вот всё! Замечательная, светлая, искренняя, трогательная книга. Советую без "но". Детям и взрослым.
Усе найкраще, що є в нашому житті, починається з родини. Мамина турбота, батькова підтримка, бабусина ласка, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних назавжди залишають глибокий слід у душі та серці кожної дитини.
Сімейні цінності — це те, що поважають і шанують усі члени родини. Для більшості з нас вони однакові: любов, взаємоповага батьків та дітей, вірність, довіра, родинний затишок. Це те, що служить надбанням для нащадків, предметом гордості та поваги до старших поколінь.
Проблема збереження сімейних цінностей порушена в романі відомої польської письменниці Барбари Космовської «Буба». Це книга про життя шістнадцятирічної Агнешки, яку всі по-домашньому кличуть Бубою. Батьки дівчини — відомі та шановані у Варшаві люди: мати — популярна письменниця, яка створює жіночі романи, а тато — ведучий телепрограми про людські долі. Також із ними живе дід Генрик, який усі гроші програє в спортлото та захоплюється грою в бридж. Є у дівчинки й старша сестра Олька, яка вже має власну родину, але постійно свариться із чоловіком, приділяє мето уваги маленькому синові та заявляє про своє бажання стати то кіноактрисою, то відомою співачкою, то продюсером.
Отже, в Буби все складається не так вже й легко й дівчинка не відчуває себе щасливою, бо її батько та мати настільки заклопотані, що не мають жодного уявлення про доньчине життя. Вони уникають щирих розмов із дитиною, інколи брешуть, часто дратуються, ’скандалять. Я думаю, це тому, що батьки Буби егоцентристи, вважають себе неперевершеними, талановитими й переконані, що весь світ повинен обертатися навколо них. Саме тому вони краще почуваються за межами родини: батько в телестудії, а мати на зустрічах із різноманітними видавцями. Здається, що лише двом людям не байдужа доля дівчинки. Понад усе Бубу любить дідусь Генрик, дбає про онучку, розраджує в тяжкі хвилини й мріє, що колись вона стане відомою бриджисткою. Саме дідусеві дівчина розповідає всі свої таємниці. Також дуже важливою для неї є мовчазна підтримка хатньої робітниці Бартошової, зовні стриманої та суворої жінки. Одного разу Буба навіть мимоволі думає про те, що добре було б, якби її справжньою мамою виявилася Бартошова. Можна уявити, наскільки самотньою почувалася дівчина без турботи батьків! Чого ж не вистачає родині Буби, щоб вона була щасливою? Напевно, любові, уваги одне до одного, піклування про членів родини, спільних інтересів — тобто всіх тих сімейних цінностей, без яких родина, фактично, перестає існувати.
Объяснение:
Всегда, читая Лиханова, да и в целом советскую литературу, я понимаю, как мы обнищали душой. Мы потеряли человеческие ориентиры. Возможно, не мы сами виноваты в этом, жизнь, уклад... Не знаю. У Антошки обычная рабочая семья. Он - школьник, как и все вокруг, будущий пионер. Своего деда он практически не помнит. Дедушка слишком занятой человек. Генерал, шутка ли. И вот они встречаются. Начинают ломаться подростковые стереотипы, юношеские комплексы, надуманные идеалы. Как тонко автор показывает нам внутреннюю борьбу растущего человека. Из человека в Человека! Как мастерски указывает на нравственные проблемы и по-доброму учит жить. Много морализаторства? Пионеров? Ленина? А чего много теперь, сейчас? Пусть лучше были бы пионеры, а не вот это вот всё! Замечательная, светлая, искренняя, трогательная книга. Советую без "но". Детям и взрослым.