Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його герої — прості люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже скільки років тори письменника не втрачають своєї популярності? Спробуємо розгадати секрет О. Генрі на прикладі декількох його новел. Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям. Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем. Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами.
Чудо – это удивительное событие в жизни обрести нам веру, Веру в себя, в свои силы, в силу успеха, в счастливом завтрашнем дне, веру в будущее. В этом и есть сила, суть чудес. Одни люди видят чудеса, которые им кажутся очень удивительными, а другие сами могут творить и им это кажется весьма простым делом. Но если чудо придает смысл жизни, показывает выход из пустоты, жизненного тупики и дарует веру, то это уже истинные чудеса.
Чудеса происходят в рассказе В.В. Набокова «Рождество». Главный герой теряет маленького сына накануне Рождества. Горе отца становится безутешным, он теряет смысл жизни и хочет из нее уйти. Слепцову жизнь кажется мукой, горестной, унизительно бесцельной, бесплодной, лишенной чудес.
Но случается невероятное, из мертвого кокона, о котором перед смертью говорил сын, вылупляется ночная бабочка, которая превращается в прекрасного, удивительного индийского шелкопряда. Попав в тепло, жизнь теплившаяся в коконе и собирающая силы, вырывается наружу, дождавшись своего часа.
Это чудо рождения становится как бы продолжением жизни сына, дает отцу ощущение почти счастья, воскрешая его веру в чудеса природе, даря ему силы жить дальше.
Молоді художниці Сью та Джонсі, які оселилися в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, зіткнулися з певними труднощами. Дівчата жили бідно, а восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Невідомо, чим би закінчилася історія хвороби Джонсі, якби не старий Берман, котрий намалював на стіні листок плюща. Зрозумівши безвихідь становища Джонсі, він вирішив врятувати бідну дівчину, пожертвувавши своїм власним життям.
Мабуть, кожний, хто прочитав новелу О. Генрі, зрозумів, що таке справжнє співчуття й милосердя, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч, вчитися «бачити» серцем.
Герої іншої новели О. Генрі «Дари волхвів» Джим і Делла пожертвували один заради одного тим найдорожчим, що в них було. Як відомо, волхви принесли дари немовляті Ісусу Христу від щирого серця. Делла відрізала і продала волосся, щоб купити ланцюжок для годинника Джима, а Джим продав батьківський годинник, щоб купити гребінці для розкішного волосся Делли. Вони це зробили в ім'я любові. Молоді люди чисті душею, як діти. Саме так автор називає їх, захоплюючись їхнім вчинком. Джим і Делла мудрі серцем. Тому вони і є волхвами.
вот
Объяснение:
«Жизнь не бесплодна и не лишена чудес»
Чудо – это удивительное событие в жизни обрести нам веру, Веру в себя, в свои силы, в силу успеха, в счастливом завтрашнем дне, веру в будущее. В этом и есть сила, суть чудес. Одни люди видят чудеса, которые им кажутся очень удивительными, а другие сами могут творить и им это кажется весьма простым делом. Но если чудо придает смысл жизни, показывает выход из пустоты, жизненного тупики и дарует веру, то это уже истинные чудеса.
Чудеса происходят в рассказе В.В. Набокова «Рождество». Главный герой теряет маленького сына накануне Рождества. Горе отца становится безутешным, он теряет смысл жизни и хочет из нее уйти. Слепцову жизнь кажется мукой, горестной, унизительно бесцельной, бесплодной, лишенной чудес.
Но случается невероятное, из мертвого кокона, о котором перед смертью говорил сын, вылупляется ночная бабочка, которая превращается в прекрасного, удивительного индийского шелкопряда. Попав в тепло, жизнь теплившаяся в коконе и собирающая силы, вырывается наружу, дождавшись своего часа.
Это чудо рождения становится как бы продолжением жизни сына, дает отцу ощущение почти счастья, воскрешая его веру в чудеса природе, даря ему силы жить дальше.