На долю кого из персонажей прочитанных вами произведений выпало наибольшее количество испытаний? Свой ответ обоснуйте. Что этому персонажу справиться с этими проблемами? НЕ МЕНЬШЕ 70 СЛОВ)
1.удивительно, как много можно уместить в таком маленьком объеме текста, особенно, если учесть, что это пьеса, где героев мы узнаем исключительно по их речи.
зачем барон собирает деньги? зачем по сути нужны эти монеты, если ты их не тратишь? просто, чтобы были, да так, чтобы потомки тоже не смогли до них добраться. такое ощущение, что барону нравится отождествлять каждую монету с человеком, который эту монету ему дал, понимать, что он или она пожертвовали чем-то в своей жизни, чтобы отплатить барону за что-то. вполне разделяю досаду альбера, ведь он вынужден жить бедно, хотя он знает, что у его отца денег хватило бы на то, чтобы прокормить целую дружину. но в то же время приятно осознавать, что альбер - настоящий рыцарь. несмотря на все трудности, он отказывается взять на себя грех и последовать "совету" еврея, на что наверняка пошли бы многие.
Листопад — ворота зимиЄ таке прислів’я: листопад — ворота зими. У народі цей місяць називають також падолист або напівзимник, адже саме він має з’єднати глибоку осінь з ранньою зимою. Це період, коли всі роботи закінчені, можна і дух перевести, відпочити. Листопад на Русі завжди був ситим місяцем, в будинку було багато їжі. Велику частину часу проводили в теплі, у печі. Наші предки вишивали, чинили зимовий одяг, займалися іншими хатніми справами.
Закінчується осінь, але ні-ні та й піднесе сюрприз — видасть такий погожий листопадовий день, що ошукані квіти й мошки боязко вилазять на світло: невже весна? Але, прийшовши в себе, листопад тут же починає проливати холодні сльози, а то і зовсім посипає сніжком, ховаючи сірість і убогість фарб під біле покривало. Робота у нього така — землю до зими готувати, грудень зустрічати.
Обличчя листопада ніби ластовинням вкрите. Він і пістрявий від листяного килима, і чорний, де земля гола. Як випаде сніг, але відлига перейде в наступ, він смугастий, зебровий. А коли, нарешті, зима осінь потіснить, сніг випаде — він білий.
Листопад — місяць, у якого напоготові й віз, і сани. Тому й кажуть: «Листопад — вересню онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат». У цей час йде боротьба осені з зимою, тому холоднеча зі снігом часто перемежовується з періодами відносного тепла. Через нестійкий характер листопад часто порівнюють з березнем, адже обидва місяці відмежовують зиму від літа — березень за в гості весну, а листопад зачиняє ворота осені. Залишається зовсім трохи до зими.
Під цю пору з дерев опадає останнє листя, й ліс стає незатишним, непривітним. «У листопаді голо в саду», – говорить народна мудрість. Вже не так голосно співають пташки. Жива природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.
Дні стають ще коротше, а ночі — довгими-довжелезними та найтемнішими. Сіре небо плаче дрібним дощиком, дме холодний вітер. Смутна пора! Чекаємо зимових холодів…
1.удивительно, как много можно уместить в таком маленьком объеме текста, особенно, если учесть, что это пьеса, где героев мы узнаем исключительно по их речи.
зачем барон собирает деньги? зачем по сути нужны эти монеты, если ты их не тратишь? просто, чтобы были, да так, чтобы потомки тоже не смогли до них добраться. такое ощущение, что барону нравится отождествлять каждую монету с человеком, который эту монету ему дал, понимать, что он или она пожертвовали чем-то в своей жизни, чтобы отплатить барону за что-то. вполне разделяю досаду альбера, ведь он вынужден жить бедно, хотя он знает, что у его отца денег хватило бы на то, чтобы прокормить целую дружину. но в то же время приятно осознавать, что альбер - настоящий рыцарь. несмотря на все трудности, он отказывается взять на себя грех и последовать "совету" еврея, на что наверняка пошли бы многие.
Твір-міркування на тему «Листопад — ворота зими»
Листопад — ворота зимиЄ таке прислів’я: листопад — ворота зими. У народі цей місяць називають також падолист або напівзимник, адже саме він має з’єднати глибоку осінь з ранньою зимою. Це період, коли всі роботи закінчені, можна і дух перевести, відпочити. Листопад на Русі завжди був ситим місяцем, в будинку було багато їжі. Велику частину часу проводили в теплі, у печі. Наші предки вишивали, чинили зимовий одяг, займалися іншими хатніми справами.
Закінчується осінь, але ні-ні та й піднесе сюрприз — видасть такий погожий листопадовий день, що ошукані квіти й мошки боязко вилазять на світло: невже весна? Але, прийшовши в себе, листопад тут же починає проливати холодні сльози, а то і зовсім посипає сніжком, ховаючи сірість і убогість фарб під біле покривало. Робота у нього така — землю до зими готувати, грудень зустрічати.
Обличчя листопада ніби ластовинням вкрите. Він і пістрявий від листяного килима, і чорний, де земля гола. Як випаде сніг, але відлига перейде в наступ, він смугастий, зебровий. А коли, нарешті, зима осінь потіснить, сніг випаде — він білий.
Листопад — місяць, у якого напоготові й віз, і сани. Тому й кажуть: «Листопад — вересню онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат». У цей час йде боротьба осені з зимою, тому холоднеча зі снігом часто перемежовується з періодами відносного тепла. Через нестійкий характер листопад часто порівнюють з березнем, адже обидва місяці відмежовують зиму від літа — березень за в гості весну, а листопад зачиняє ворота осені. Залишається зовсім трохи до зими.
Під цю пору з дерев опадає останнє листя, й ліс стає незатишним, непривітним. «У листопаді голо в саду», – говорить народна мудрість. Вже не так голосно співають пташки. Жива природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.
Дні стають ще коротше, а ночі — довгими-довжелезними та найтемнішими. Сіре небо плаче дрібним дощиком, дме холодний вітер. Смутна пора! Чекаємо зимових холодів…