Рассказ Ивана Сергеевича Тургенева “Муму” меня очень поразил. Когда Герасим убил собачку, я не могла сдержать слез. А как же было тяжело ему самому! Ведь он вырастил Муму из маленького щенка. Это единственное существо, которое любило Герасима, да и он успел привязаться к собачонке. Но Герасим был крепостным и вынужден выполнять все приказы и капризы своей госпожи. Я задаю себе вопрос: “Почему же Герасим не ушел в деревню с Муму? ” Он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел жить в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. А барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя. Крепостное право унижало не только крестьян, но губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности. В рассказе Тургенева “Муму” мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. Против такого порядка вещей выступает писатель. Он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.
На мою думку, на це питання не можна відповідати категорично. Людина може радіти як самому подарунку, так і самому процесу дарування. З одного боку, усім подобається щось отримувати, бо навіть найменша увага робить людину щасливішою від думки, що вона комусь потрібна. Прикладом з особистого життя може слугувати моя тітка. Вона обожнює подарунки, бо це нагадує їй, що близькі їй люди люблять її, навіть коли їй дарують такі речі, як маленька польова квітка, подарена її синочком. З іншого боку, дарувати подарунки теж приємно. Коли людина тобі посміхається своєю вдячністю, на душі одразу стає тепло від розуміння, що твої дії стали причиною чиїхось гарних посмішок. Прикладом може слугувати герої твору О.Генрі "Дари волхвів", закохані Джим и Делл, які напередодні Різдва хотіли купити один одному подарунки, але не мали на те коштів, тому продали найдорожчє, аби купити своїй половинці подарунок і зробити приємне. Вони були найщасливішими, коли бачили посмішку один одного. Отже, подарунки завжди роблять людей щасливими, навіть одна цукерка викликає шквал ласкавих емоцій як у малих, так і у дорослих. Коли все йде від щирого серця, це і є щастя.
Я задаю себе вопрос: “Почему же Герасим не ушел в деревню с Муму? ” Он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел жить в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. А барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя.
Крепостное право унижало не только крестьян, но губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности.
В рассказе Тургенева “Муму” мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. Против такого порядка вещей выступает писатель. Он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.
З одного боку, усім подобається щось отримувати, бо навіть найменша увага робить людину щасливішою від думки, що вона комусь потрібна. Прикладом з особистого життя може слугувати моя тітка. Вона обожнює подарунки, бо це нагадує їй, що близькі їй люди люблять її, навіть коли їй дарують такі речі, як маленька польова квітка, подарена її синочком.
З іншого боку, дарувати подарунки теж приємно. Коли людина тобі посміхається своєю вдячністю, на душі одразу стає тепло від розуміння, що твої дії стали причиною чиїхось гарних посмішок. Прикладом може слугувати герої твору О.Генрі "Дари волхвів", закохані Джим и Делл, які напередодні Різдва хотіли купити один одному подарунки, але не мали на те коштів, тому продали найдорожчє, аби купити своїй половинці подарунок і зробити приємне. Вони були найщасливішими, коли бачили посмішку один одного.
Отже, подарунки завжди роблять людей щасливими, навіть одна цукерка викликає шквал ласкавих емоцій як у малих, так і у дорослих. Коли все йде від щирого серця, це і є щастя.