— Із Ребеккою якось так вийшло… — Мілош затнувся. — Точніше не вийшло, — уточнила Буба. — Так, справді. Сам не розумію, чому. Не знаю, що я зробив не так, — поскаржився хлопець. — А ти й не зробив…
Люди вигадили собак, щоб попри проблеми ніхто не сумнівався, що повернувся до себе додому
Слова, немов сніжинки, — думала Буба. — Коли торкаються нашої шкіри, можуть викликати радість або відчуття холоду. А потім зникають. Мовчанка краща, ніж слова, бо звільняє місце для думок. Мовчання…
На щастя, трапляється нагода зрозуміти, що ми занадто узалежнені від інших. Чіпляємось, наче реп'яхи, до абсолютно безнадійних людей, зате не помічаємо поруч класних товаришів
Оксана – красива, примхлива, вітряна і безтурботна дівчина була дочкою знатного козака Чуба. Її батько був заможним, отже і його донька ні в чому не мала нестачі. Оксана звикла, що батько виконує всі ії забаганки.
Вона дуже гарно одягалася в найдорожчий одяг, знала, що про неї говорять молоді хлопці та подружки з її села і була дуже важливою задавакою. Найбільше вона любила милуватися собою в дзеркалі, міняючи свої наряди. З гордістю, любуючись собою, вона зверхньо приймає залицяння сільських хлопців. Їй приносить задоволення випробовувати силу своєї чарівності. Відкидаючи і висміюючи любовні зізнання Вакули, Оксана разом з тим і небайдужа до них; її захоплює і підкорює те глибоке почуття, яке відчуває до неї Вакула.
Одного разу ця дівчина перед самим Різдвом Христовим відправляє коваля Вакулу до самої цариці, щоб той виконав її черговий каприз і привіз їй черевички, які носить сама імператриця. Оксана не тільки принижує Вакулу, а й дає йому зрозуміти, що зовсім не цінує його кохання
— Із Ребеккою якось так вийшло… — Мілош затнувся. — Точніше не вийшло, — уточнила Буба. — Так, справді. Сам не розумію, чому. Не знаю, що я зробив не так, — поскаржився хлопець. — А ти й не зробив…
Люди вигадили собак, щоб попри проблеми ніхто не сумнівався, що повернувся до себе додому
Слова, немов сніжинки, — думала Буба. — Коли торкаються нашої шкіри, можуть викликати радість або відчуття холоду. А потім зникають. Мовчанка краща, ніж слова, бо звільняє місце для думок. Мовчання…
На щастя, трапляється нагода зрозуміти, що ми занадто узалежнені від інших. Чіпляємось, наче реп'яхи, до абсолютно безнадійних людей, зате не помічаємо поруч класних товаришів
Оксана – красива, примхлива, вітряна і безтурботна дівчина була дочкою знатного козака Чуба. Її батько був заможним, отже і його донька ні в чому не мала нестачі. Оксана звикла, що батько виконує всі ії забаганки.
Вона дуже гарно одягалася в найдорожчий одяг, знала, що про неї говорять молоді хлопці та подружки з її села і була дуже важливою задавакою. Найбільше вона любила милуватися собою в дзеркалі, міняючи свої наряди. З гордістю, любуючись собою, вона зверхньо приймає залицяння сільських хлопців. Їй приносить задоволення випробовувати силу своєї чарівності. Відкидаючи і висміюючи любовні зізнання Вакули, Оксана разом з тим і небайдужа до них; її захоплює і підкорює те глибоке почуття, яке відчуває до неї Вакула.
Одного разу ця дівчина перед самим Різдвом Христовим відправляє коваля Вакулу до самої цариці, щоб той виконав її черговий каприз і привіз їй черевички, які носить сама імператриця. Оксана не тільки принижує Вакулу, а й дає йому зрозуміти, що зовсім не цінує його кохання
Объяснение:
как то так