У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це виглядало майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.
«У вас такий загадковий вигляд», — зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: «Ви вийдете заміж за справжнього багатія!» А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: «Ви виглядаєте юною, немов весняний листочок». Рожевим чепчикам Софі говорила, що вони чарівні, а модним капелюшкам, прикрашеним оксамитом, — що вони вигадливі. Що ж до чепчика, отороченого печеричними стрічками, то йому Софі сказала: «У тебе золоте серце, і одного разу хтось можновладний це помітить — і закохається в тебе!» Річ у тім, що вона жаліла цей чепчик, надто вже недоладним він виглядав.
В этом стихотворении очень ярко проявляются образы чувств: образ печали, смуты в начале произведения и образ легкости, облегчения в конце. Чтобы яснее почувствовать первый образ, используются такие тропы, как эпитет (В минуту трудную), метафора (Теснится в сердце грусть). Используется также инверсия для выделения интонационно смыслового слова (В минуту трудную; молитву чудную; сила благодатная и т д). Также для создания образа смуты автор использует ассонанс (Повторяется звук [у]). Все это придает ощущение тяжести на душе. Еще одним важным образом является образ самой молитвы. В его создании используются инверсионные эпитеты (Молитву чудную; сила благодатная; слов живых) и метафора (Дышит прелесть). Молитва показана нам чудодейственной силой, и именно она облегчает жизнь человека, она заведует теми святыми изменениями состояния души человека. Заметим также, что в стихотворении только одни глагол напоминает нам о существовании лирического героя: я твержу. Все остальные глаголы говорят о молитве и состоянии души. Таким образом, первая строфа - это описание состояния души лирического героя, вторая - описание силы и прелести живых слов этой молитвы, третья - рассказ о том, что приносит человеку сила благодатная. Мне нравится это стихотворение из-за его необыкновенной чувственности. Оно заставляет прожить меня состояние героя. и самое главное - я верю написанному Лермонтовым.
Відповідь:
У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це виглядало майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.
«У вас такий загадковий вигляд», — зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: «Ви вийдете заміж за справжнього багатія!» А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: «Ви виглядаєте юною, немов весняний листочок». Рожевим чепчикам Софі говорила, що вони чарівні, а модним капелюшкам, прикрашеним оксамитом, — що вони вигадливі. Що ж до чепчика, отороченого печеричними стрічками, то йому Софі сказала: «У тебе золоте серце, і одного разу хтось можновладний це помітить — і закохається в тебе!» Річ у тім, що вона жаліла цей чепчик, надто вже недоладним він виглядав.
Пояснення:
Таким образом, первая строфа - это описание состояния души лирического героя, вторая - описание силы и прелести живых слов этой молитвы, третья - рассказ о том, что приносит человеку сила благодатная.
Мне нравится это стихотворение из-за его необыкновенной чувственности. Оно заставляет прожить меня состояние героя. и самое главное - я верю написанному Лермонтовым.