Життя людини неможливо уявити без гумору. Гумор виконує надзвичайно важливу функцію. Кожна людина потребує того, щоб іноді емоційно відпочити, поглянути на життя не так серйозно як зазвичай, але по-іншому, менш серйозно. Саме в таких ситуаціях людині допомагає гумор і все те, що з ним пов’язано.
У той же час гумор є універсальним засобом, який виявляється актуальним і застосовним у у великій кількості ситуацій – про що б не йшла конкретно мова.
Говорячи про українців та особливості гумору саме для нашого народу, хотілося б виділити
деякі моменти. На жаль, історія українського народу була надзвичайно непростою, складною і заплутаною. По-перше, Україна довгий час не могла стати незалежною і суверенною державою, народ боровся з важкими обставинами, але все ж зміг побороти їх порівняно недавно за історичними мірками.
По-друге, навіть коли незалежність і суверенність народом була отримана, проблеми країни зовсім не закінчилися. І сьогодні ми можемо бачити, які існують серйозні неприємності у української держави. Звичайно, з цими проблемами треба боротися всерйоз, не можна ставитися до них недбало або з гумором. Тим не менш, в деяких ситуаціях,
гумор може до знизити напругу тієї чи іншої ситуації, зробити сприйняття того чи іншого положення – будь воно просто поганим або просто жахливим – дещо іншим, більш приємним.
Гумор дуже сильно допомагає по життю. Він дозволяє відволіктися від проблем, подивитися на життя під новим кутом зору і побачити в ньому щось хороше тоді, коли це зробити дуже складно.
В первую очередь, это, конечно, возвращение с войны. Война окончена, впереди мирная жизнь, и демобилизованный гвардии капитан Алексей Алексеевич Иванов едет домой, к жене и двоим детям. Со времени их расставания четыре года, которые были трудными для обоих. Муж воевал, жена, Любовь Васильевна, из последних сил старалась прокормить детей - Петю и Настю. Неудивительно, что оба супруга за эти годы изменились. Дети выросли; младшая дочь не узнает отца. Повзрослевший, уже двенадцатилетний, Петя распоряжается хозяйством, и отец даже немного робеет перед сыном. Алексей чувствует себя неуютно, ему сложно радоваться своему возвращению. Он чувствует какую-то преграду между собой и своей семьёй. И Алексей "выпускает пар" в ссоре с женой из-за подозрения ее в измене.
Герой близок к тому, чтобы бросить семью и уехать к девушке Маше, с которой познакомился в дороге. Семья была на грани разрыва. Настоящее возвращение героя в семью происходит, когда герой спрыгивает с поезда на переезде рядом со своим домом и бежит по дорожке навстречу своим детям.
Очевидно, что мужу и жене еще предстоит пройти долгий путь, чтобы возвратить доверие друг к другу.
Життя людини неможливо уявити без гумору. Гумор виконує надзвичайно важливу функцію. Кожна людина потребує того, щоб іноді емоційно відпочити, поглянути на життя не так серйозно як зазвичай, але по-іншому, менш серйозно. Саме в таких ситуаціях людині допомагає гумор і все те, що з ним пов’язано.
У той же час гумор є універсальним засобом, який виявляється актуальним і застосовним у у великій кількості ситуацій – про що б не йшла конкретно мова.
Говорячи про українців та особливості гумору саме для нашого народу, хотілося б виділити
деякі моменти. На жаль, історія українського народу була надзвичайно непростою, складною і заплутаною. По-перше, Україна довгий час не могла стати незалежною і суверенною державою, народ боровся з важкими обставинами, але все ж зміг побороти їх порівняно недавно за історичними мірками.
По-друге, навіть коли незалежність і суверенність народом була отримана, проблеми країни зовсім не закінчилися. І сьогодні ми можемо бачити, які існують серйозні неприємності у української держави. Звичайно, з цими проблемами треба боротися всерйоз, не можна ставитися до них недбало або з гумором. Тим не менш, в деяких ситуаціях,
гумор може до знизити напругу тієї чи іншої ситуації, зробити сприйняття того чи іншого положення – будь воно просто поганим або просто жахливим – дещо іншим, більш приємним.
Гумор дуже сильно допомагає по життю. Він дозволяє відволіктися від проблем, подивитися на життя під новим кутом зору і побачити в ньому щось хороше тоді, коли це зробити дуже складно.
В первую очередь, это, конечно, возвращение с войны. Война окончена, впереди мирная жизнь, и демобилизованный гвардии капитан Алексей Алексеевич Иванов едет домой, к жене и двоим детям. Со времени их расставания четыре года, которые были трудными для обоих. Муж воевал, жена, Любовь Васильевна, из последних сил старалась прокормить детей - Петю и Настю. Неудивительно, что оба супруга за эти годы изменились. Дети выросли; младшая дочь не узнает отца. Повзрослевший, уже двенадцатилетний, Петя распоряжается хозяйством, и отец даже немного робеет перед сыном. Алексей чувствует себя неуютно, ему сложно радоваться своему возвращению. Он чувствует какую-то преграду между собой и своей семьёй. И Алексей "выпускает пар" в ссоре с женой из-за подозрения ее в измене.
Герой близок к тому, чтобы бросить семью и уехать к девушке Маше, с которой познакомился в дороге. Семья была на грани разрыва. Настоящее возвращение героя в семью происходит, когда герой спрыгивает с поезда на переезде рядом со своим домом и бежит по дорожке навстречу своим детям.
Очевидно, что мужу и жене еще предстоит пройти долгий путь, чтобы возвратить доверие друг к другу.