Во многих произведениях астафьева и распутина главными героями являются дети. примечательно, что рассказы этих писателей во многом автобиографичны, но их главный герой – обобщенный образ, общие черты характера и жизни многих мальчишек. так, в рассказе в. астафьева «конь с розовой гривой» герой сталкивается с непростой ситуацией. он вместе с соседскими пошел за земляникой. витька знал, что эту ягоду его бабушка, у которой он жил, пойдет продавать в город. мальчик, в отличие от левонтьевских шалопаев, старательно собирал землянику в туесок. а его друзья, поссорившись из-за нее, съели весь собранный урожай. но саньке, младшему и самому злому из всех соседских детей, и этого показалось мало. он стал подначивать витьку, чтобы тот отдал все собранные ягоды на общее «съедение». добродушный и наивный герой поддался на злую хитрость. но потом он совершил еще большую глупость – набил туесок травой и только верх забросал ягодой, для вида. и такую корзинку витька отдал бабушке. мальчика сильно мучила совесть. ему было плохо от того, что бабушка не подозревала об обмане, хвалила его и обещала из города пряник. жизнь стала витьке не в радость. все изменилось вокруг: он уже не мог играть, как и прежде, беззаботно и весело. сознание своей вины тяготило его. и еще хуже стало герою, когда бабушка вернулась из города. она, конечно, обнаружила обман внука. но, хуже того, витька и ее поставил в неловкое положение. катерина петровна всем рассказывала, как она продавала туесок ягод какой-то городской , и там обнаружился обман. стыду и вине витьки не было предела. он был готов умереть, провалиться сквозь землю, только бы бабушка его простила. витька пошел просить прощения, но от слез не мог вымолвить и двух слов. любящая бабушка простила внука и даже отдала ему заготовленный пряник – коня с розовой гривой. но этот нравственный урок герой запомнил на всю жизнь. герой рассказа в. распутина «уроки французского» тоже выносит свой нравственный урок, делает свой нравственный выбор. он уезжает из родной деревни, от мамы, чтобы продолжать учебу. время, в которое происходит действие рассказа, было тяжелым, послевоенным. в деревне стоял голод, царила нищета. что могла мать героя собрать своему сыну, чем «подкормить» его? она присылала с дядей ваней, деревенским шофером, мешок картошки, - все, что могла. но и эту малость мальчик не получал сполна – ее воровали хозяева, у которых герой жил на квартире. герой пишет, что он постоянно хотел есть. даже во сне он чувствовал голодные спазмы желудка. ради еды мальчик стал играть на деньги. он сделался виртуозом игры «в чику», но выигрывал только рубль и ни копейкой больше – на молоко. вскоре героя начали избивать более взрослые мальчишки – слишком хорошо он играл: «нос вспух и раздулся, под левым глазом синяк, а ниже его, на щеке, изгибается жирная кровавая ссадина». но в школу герой продолжал ходить даже в таком виде. есть ему хотелось все больше и больше. посылок из дома герой больше не получал – и он опять пошел играть. и опять его стали избивать. тогда лидия михайловна, учительница французского языка, решила ему – она прислала мальчику посылку, якобы пришедшую из дома. но герой сразу догадался, от кого была такая «роскошь». и никакими уговорами не могла учительница убедить мальчика принять этот подарок – ему не позволяли гордость и чувство собственного достоинства. в итоге лидия михайловна вынуждена была уехать к себе на родину: ее застали во время игры на деньги с героем рассказа. и никто не захотел понять, что это была еще одна «хитрость», чтобы спасти ученика от голодной смерти. но эту женщину герой также помнил до конца своей жизни, ведь она стала его ангелом-спасителем. юные герои рассказов астафьева и распутина совершают свой нравственный выбор. и всегда он получается в пользу добра, света, моральных принципов. и мы, читая рассказы, берем пример и учимся у этих мальчишек стойкости, душевной чистоте, доброте, мудрости.
"останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви(за однойменною новелою о'генрі)видатний американський письменник о'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців америки свого часу. тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте , або навіть уявити себе одним з головних героїв. але, на відміну від реальних життєвих подій, новели о'генрі часто мають щасливу кінцівку.однією з найкращих новел письменника є "останній листок". почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.сью та джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. тому тяжка хвороба джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. джонсі вимушена залишитися без медичної , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги сью та старого художника бермана.старого бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання . його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.головною мрією всього життя художника бермана було написання такої картини, яку б визнали шедевром. але життя пройшло, а шедевр так і залишився мрією.хвороба джонсі поступово знесилювала дівчину, її думки вже зверталися не на те, як собі, а як полегшити життя своїм друзям, і зробити догляд за собою менш обтяжливим для них. джонсі відмовляється від їжі, яку так важко було заробити для неї сью. вона вважає, що вмре скоро — тоді, як впаде останній виноградний листочок за вікном. буря та вітер зриває листя з виноградної лози під вікном дівчат, і чим менше стає листя, тим менше стає надія джонсі вилікуватися.але останній виноградний листок витримує негоду. він не хоче злітати з гілки і своєю стійкістю додає джонсі наснаги до життя. їїї хвороба потроху відступає і дівчина одужує. і лише після одужання вона дізнається, що цей стійкий до дощу та вітру листочок насправді намальований на стіні. старий художник берман намалював його, щоб надія не покинула людину, яка була для нього дорога.старий берман гине від тієї ж хвороби, яка знесилювала джонсі. такою була ціна за його . але він вмирає з почуттям, що життя не пройшло безцільно, адже він таки намалював свій "шедевр" — виноградний листок, який врятував життя. і нехай цей шедевр не такий, як йому думалося усе життя, але він для нього значніший, ніж усі шедеври людства.таким є "останній виноградний листок" і для нас, бо життя людини завжди стоїть вище за будь-який шедевр. і ця романтична новела о'генрі показує нам, що є шедеври, важливіші за всі художні багатства — це людяність, щира любов до ближнього та самопожертва.
