Написать сочинение , определить проблему тексту .
(1)в час ночи, зимней, деревенской, до кабинета доносится из дальних комнат жалобный детский плач. (2)дом, усадьба, село – всё давно спит. (3)не спит только хрущёв, он сидит читает, порою останавливает усталые глаза на огнях свечей:
– (4)как всё прекрасно! (5)даже этот голубой стеарин!
(6)огни, их золотисто-блестящие острия с прозрачными ярко-синими основаниями, слегка дрожат, – и слепит глянцевитый лист большой фран- цузской книги. (7)хрущёв подносит к свече руку – становятся прозрачными пальцы, розовеют края ладони. (8)он, как в детстве, засматривается на нежную, ярко-алую жидкость, которой светится и сквозит против огня его собственная жизнь.
(9)плач раздаётся громче – жалобный, умоляющий.
(10)хрущёв встаёт и идёт в детскую. (11)он проходит тёмную гостиную,– чуть мерцают в ней подвески люстры, зеркало, – проходит тёмную диванную, тёмную залу, видит за окнами лунную ночь, ели палисадника и бледно-белые пласты, тяжело лежащие на их чёрно-зелёных мохнатых лапах. (12)дверь в детскую отворена, лунный свет стоит там тончайшим дымом. (13)в широкое окно без занавесок просто, мирно глядит снежный озарённый двор. (14)голубовато белеют детские постели. (15)в одной спит арсик. (16)спят на полу деревянные кони, спит на спине, закатив свои круглые стеклянные глаза, беловолосая кукла, спят коробки, которые так заботливо собирает коля. (17)он тоже спит, но во сне поднялся в своей постельке, сел и заплакал горько, – маленький, худенький,
– (18)в чём дело, дорогой мой? – шепчет хрущёв, садясь на край постельки, вытирая платком личико ребёнка и обнимая его.
(19)ребёнок прижимается к нему, дёргается от всхлипываний, понемногу (20)что это будит его вот уже третью ночь?
(21)луна заходит за лёгкую белую зыбь, лунный свет, бледнея, тает, меркнет – и через мгновение опять растёт, ширится. (22)опять загораются подоконники, косые золотые квадраты на полу. (23)хрущёв переводит взгляд с пола, с подоконника на раму, видит светлый двор – и вспоминает: вот оно что, опять забыли сломать это белое чудище, что дети сбили из снега, поставили среди двора, против окна своей комнаты! (24)днём коля боязливо радуется на него (это человекоподобный обрубок с бычьей рогатой головой и короткими растопыренными руками); ночью, чувствуя сквозь сон его страшное присутствие, вдруг, даже не проснувшись, заливается горькими слезами. (25)да, снегур и впрямь страшен ночью, особенно если глядеть на него издали, сквозь стёкла: рога поблёскивают, от головы, от растопыренных рук падает на яркий снег чёрная тень. (26)но попробуй-ка сломать его!
(27)дети будут реветь с утра до вечера, хотя он всё равно уже тает понемногу: скоро весна, мокнут и дымятся в полдень соломенные
(28)хрущёв осторожно кладёт ребёнка на подушку и осторожно выходит. (29)в прихожей он надевает оленью шапку, оленью куртку, застёгивается, поднимая чёрную узкую бороду. (30)потом отворяет тяжёлую дверь в сени, идёт по скрипучей тропинке за угол дома. (31)луна, невысоко стоящая над редким садом, что сквозит на белых сугробах, ясна, но по- мартовски бледна. (32)раковинки лёгкой облачной зыби тянутся кое-где по небосклону. (33)тихо мерцают в глубокой прозрачной синеве между ними редкие голубые звёзды. (34)молодой снежок чуть запорошил крепкий, старый. (35)от бани в саду, стеклянно блещущей крышей, бежит гончая заливка. «(36), – говорит ей хрущёв. – (37)мы одни с тобой не спим. (38)жалко спать, коротка жизнь, поздно начинаешь понимать, как хороша »
(39)он подходит к снегуру и медлит минуту. (40)потом решительно, с удовольствием ударяет в него ногою. (41)летят рога, рассыпается белыми комьями бычья (42)ещё один удар – и остаётся только куча снега. (43)озарённый луной, хрущёв стоит над нею и, засунув руки в карманы куртки, глядит на блещущую крышу. (44)он наклоняет к плечу своё бледное лицо с чёрной бородой, свою оленью шапку, стараясь уловить и запомнить оттенок блеска. (45)потом поворачивается и медленно идёт по тропинке от дома к скотному двору. (46)двигается у ног его, по снегу, косая тень. (47)дойдя до сугробов, он пробирается между ними к воротам. (48)онзаглядывает в щель, откуда резко тянет северным ветром. (49)он с нежностью думает о коле, думает о том, что в жизни всё трогательно, всё полно смысла, всё значительно. (50)и глядит во двор. (51)холодно, но уютно там. (52)под навесами сумрак. (53)сереют передки телег, засыпанные снегом. (54)над двором – синее, в редких крупных звёздах небо. (55)половина двора в тени, половина озарена. (56)и косматые белые лошади, дремлющие в этом свете, кажутся зелёными.
(по и.а. бунину*) *иван алексеевич бунин (1870–1953) – писатель, поэт и
переводчик, лауреат нобелевской премии по .
2)Слуга Захар служит у Обломава с тех пор, как тот был ещё ребенком.
3)Возраст Захара - около 55 лет.
4)Захар носит огромные бакенбарды.
5)Захар носит старый серый сюртук.
6)У Захара хриплый голос.
7)В обязанности Захара входит мытьё, причесывание и одевание барина Обломова.
8)Также в обязанности Захара входит подогрев самовара, чистка обуви и одежды Обломова, уборка в доме.
9)Захар выполняет только то, что входит в его обязанности, и нечего больше.
10)Захар любит поесть, выпить. Ворует еду у Обломава.Не любит убираться, сплетник, обманщик, упрямый,неуклюжий,
Антична культура Середземномор'я вважається одним з найважливіших творінь людства. Обмежена простором (в основному узбережжі і острови Егейського та Іонічного морів) і часом (від II тисячоліття до н. Е.. До перших століть християнства), антична культура розсунула рамки історичного існування, по праву заявивши про себе загальнолюдської значимістю архітектури і скульптури, епічної поезії і драматургії, природничо-наукового і філософського знання.
Давньогрецька і давньоримська цивілізації займали розташовані географічно близько один до одного території, існували майже в один і той же час, тому немає нічого дивного, що вони тісно пов'язані між собою. Обидві цивілізації володіли різними культурами, які розвивалися, взаємодіючи один з одним.
Античність показала світу різні форми організації людської спільноти - політичні та соціальні. Демократія народилась у Стародавній Греції, відкривши величезні гуманістичні можливості вільного волевиявлення повноправних громадян, з'єднання свободи й організованого політичної дії. Рим дав приклади добре налагодженого республіканського ладу життя і управління, а потім імперії - не тільки як держави, але як особливої форми співіснування багатьох народів з особливою роллю центральної влади, як державної "замирення" безлічі племен, мов, релігій і земель. Рим відкрив світу найважливішу роль права і регулювання всіх видів людських відносин і показав, що без досконалого права не може бути нормально існуючого суспільства, що закон повинен гарантувати права громадянина і людини, а справа держави - стежити за дотриманням закону.
Античність заповіла наступним епохам максиму "людина - міра всіх речей" і показала, яких вершин може досягти вільна людина у мистецтві, знанні, політиці, державному будівництві, нарешті, в самому головному - у самопізнанні та самовдосконаленні. Прекрасні грецькі статуї стали еталоном краси людського тіла, грецька філософія - взірцем краси людського мислення, а кращі діяння римських героїв - прикладами краси громадянського служіння і державного творення.
В античному світі була зроблена грандіозна спроба з'єднання Заходу і Сходу з єдиною цивілізацією, подолання роз'єднаності народів і традицій у великому культурному синтезі, виявив, наскільки плідно взаємодія і взаємопроникнення культур. Одним з результатів такого синтезу було виникнення християнства, який народився як релігія невеликої громади на околиці римського світу і поступово перетворився на світову релігію.
Мистецтво
Небувале раніше в історії відчуття людини як вільного громадянина ("політичного істоти") знаходило своє відображення у художній культурі, мистецтві, зумовило їх надзвичайний злет і розквіт. Досягнення древніх греків і римлян настільки грандіозні, що вся історія світового мистецтва немислима без античних сюжетів, грецької і римської міфології, античних канонів і зразків.
Античне мистецтво (V-IV ст. До н. Е..) Справедливо називають класикою, так як воно було зразком для наслідування у втіленні досконалої краси, де доброчесність душі, сила розуму цілком поєднана з красою тіла. Найбільш повно це можна було передати в скульптурі. На значущість скульптури в житті греків звертав увагу Плутарх, який відзначив, що в Афінах було більше статуй, ніж живих людей.
Свого досконалості грецька пластика досягла у творчості великого Фідія, який створив багато прекрасних творінь, серед яких особливо виділялася знаменита статуя Зевса Олімпійського, виконана зі слонової кістки і золота. Велична 14-метрова статуя грізного бога, що сидить на троні, була втіленням мудрості і людинолюбства. Вона зараховувалася до семи "чудес світу" і відома лише за описами і зображенням на стародавніх монетах.
Серед інших скульпторів, які прославили античне мистецтво, слід назвати: Праксителя, який першим в історії зобразив Афродіту у вигляді оголеної прекрасної жінки (Афродіта Книдская); Лисиппа, який залишив нащадкам прекрасний портрет Олександра Македонського (теж зберігся в римській копії); Леохара, автора легендарного Аполлона Бельведерського
Объяснение:
вроде так прости если не ...