Написать сочинение-рассуждение (от 70 слов) в научном стиле, используя следующую цитату: «Наши высказывания зависят от того, где мы говорим, с кем и зачем, т.е. от речевой ситуации. В разных речевых ситуациях мы пользуемся разными стилями речи». Использовать не менее двух аргументов из своего жизненного опыта.
В чем сила утешительной лжи (основываясь на пьесе Горького "На дне")?
Говорят, что "ложь гнусна, вредна". Но иногда и ложь может послужить во . В этом можно убедиться, если вспомнить пьесу М. Горького "На дне".
Странник Лука, по мнению критиков, лжёт много и часто. Но приносит ли вред его враньё обитателям ночлежки Костылева? Мне кажется, нет.
Так, несчастную, умирающую Анну бродяга утешил, пообещав ей лёгкую жизнь в раю. Непременно в раю, в эдеме! И бедняга Анна, которая ни разу досыта не ела, терпела обиды и унижения, не знала ласки и сострадания, умирает со счастливой улыбкой в надежде отдохнуть от суровой земной жизни в "заоблачном краю", где нет ночлежек, где не нужно ежедневно думать о куске хлеба и где не причиняют боль. Плохо это или хорошо, что Лука обманул Анну? Мне кажется, дурного в этой красивой сказке точно ничего нет.
А плохо ли то, что Лука обнадёжил спившегося Актёра рассказом о мифической лечебнице, где бесплатно лечат алкоголиков? Мне кажется, что вреда в словах странника не было. Он подарил Актёру надежду на исцеление, на иную жизнь. Но Лука не в ответе за то, что у Актёра не хватило сил хоть что-то сделать самостоятельно для того, чтобы красивая сказка стала былью. Хорошо было в утешительной лжи Луки уже то, что на мгновение - пусть всего на одно мгновение! - Актёр воспрял духом и поверил, что ещё не всё в его горемычной судьбе потеряно.
Так что и ложь может быть не вредной и гнусной, а милосердной и утешительной. Нет выгоды для врущего человека, если он пытается пусть словом, пусть красивой сказкой поддержать тех, кто перестал верить в чудеса.
Дія твору розгортається в Парижі. На одній з вулиць цього міста здійснюється чітко спланований злочин: загинули лорд Літтлбі, 7 його слуг і двоє дітей. Злочин був інсценований як необхідна медична маніпуляція: в будинок лорда прийшов лікар під приводом проведення обов'язкової вакцинації. Замість щеплення він зробив людям, які перебували в будинку ін'єкцію з морфієм.
Розплутати злочин належить комісарові Гюставові Гошу. В руках у лорда сищик виявляє квиток на корабель «Левіафан». Гош передбачає, що саме на цьому кораблі потрібно шукати вбивцю.
Не гаючи часу даром, Гош поспішає на «Левіафан», де намагається визначити, хто з пасажирів може бути ініціатором або співучасником серії злочинів. Серед всіх підозрюваних тільки один Ераст Фандорін має алібі. За збігом обставин, саме йому доведеться до кінця розплутувати кримінальний клубок.
У слідчих діях також бере участь археолог Світчайлд, який висунув цікаву версію. Він вважає, що після вбивства лорда Літтлбі з його будинку пропала тільки одна річ - хустку, в який перед суїцидальної спробою раджа Багдассар завертав Коран. Лорд, виконуючи останню волю раджі, зберігав цю хустку у себе. Світчайлд вважає, що тільки ця хустка може привести до багатств покійного.
Через деякий час Світчайлда вбивають. Це означає, що його версія правильна. Подальші слідчі дії дозволяють встановити, що злочинцем є Ранье - помічник капітана корабля. На допиті Ранье визнається у всіх діяннях, його заарештовують.
Але думка про заховані скарби тепер не дає спокою комісару. Він планує отримати хустку, убивши Ранье. Щоб відвести від себе підозри, він інценірует самогубство Ранье. Однак незабаром після цього Гош був убитий в купе Клебер. На допиті Рената пояснила: вона застрелила комісара, бо він робив замах на її життя. Дії Ренати Клебер розцінюються як самооборона.
Розслідування продовжує Фандорін. Йому вдалося встановити, що Рената - це вигадане ім'я, за яким ховається організатор всіх злочинів. До речі, заповітний хустку Ераст знаходить в її купе
Таким чином, «Левіафан» - це органічне поєднання історичного сюжету і детективної лінії.