- та це ж пилип! а, щоб тебе холєра ясна взяла! проте по його обличчю було видно, що якби швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений .гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід кібчик. - а добру річ роблять не один день. грицикові було моторошно. раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. а тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі. бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. або й ще гірший. ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… ет, і коли це закінчиться? у воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. раніше це називалося здобичництвом. а тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. а чому саме - ніхто вже й не скаже. щоправда, саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід кібчик інколи казав таке: - по-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. а нинішні… - тут дід кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
Однажды, давным давно в Богом забытом городке, жил-был мальчик Олег. И была у Олега мечта, мечта была маааленькая, я бы, даже, сказал школьная мечта- стать отличником.Нно была у него проблема- не мог Олежа понять тему с изменением окончаний... И вот однажды уснул Олег, и приснилось чудо ему. -Ой, а где ж это я?-удивился Олег. -В стране Морфемы. Меня зовут Корень, я- самая важная часть слова, и по совместительству твой экскурсовод на сегодня, Олег. Что же тебя интересует? -Ох, уважаемый Корень, не могли бы вы просветить меня в мир окончания?-смущенно спросил мальчик. -Ну конечно! Окончание, конечно, не самая важная часть слова, но оно позволяет изменять его как угодоно! Была у нас история- исчезло окончание. Пропало без следа. И никто не мог его найти, и такая неразбериха случилась- это просто ужас какой-то!.Люди разговаривали друг с другом как с иностранцами! -А как это?-удивился Олег. -Нууу, например: "Простить, не ваш ли это перчатк?" "О да, конечно это мой перчатк Вам больш!" -Ого! Оказывается, окончание очень важно! -Хах, ну еще бы! -Олжа! Просыпайся, в школу опоздаешь,- послышался вдруг сладкий мамин голос. Олежа по приходу в школу вспомнил всё, что ему рассказывал Корень, и написал контрольную/сочинение на пятёрку!
- та це ж пилип! а, щоб тебе холєра ясна взяла! проте по його обличчю було видно, що якби швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений .гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід кібчик. - а добру річ роблять не один день. грицикові було моторошно. раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. а тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі. бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. або й ще гірший. ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… ет, і коли це закінчиться? у воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. раніше це називалося здобичництвом. а тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. а чому саме - ніхто вже й не скаже. щоправда, саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід кібчик інколи казав таке: - по-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. а нинішні… - тут дід кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
подробнее на livelib.ru:
-Ой, а где ж это я?-удивился Олег.
-В стране Морфемы. Меня зовут Корень, я- самая важная часть слова, и по совместительству твой экскурсовод на сегодня, Олег. Что же тебя интересует?
-Ох, уважаемый Корень, не могли бы вы просветить меня в мир окончания?-смущенно спросил мальчик.
-Ну конечно! Окончание, конечно, не самая важная часть слова, но оно позволяет изменять его как угодоно! Была у нас история- исчезло окончание. Пропало без следа. И никто не мог его найти, и такая неразбериха случилась- это просто ужас какой-то!.Люди разговаривали друг с другом как с иностранцами!
-А как это?-удивился Олег.
-Нууу, например: "Простить, не ваш ли это перчатк?" "О да, конечно это мой перчатк Вам больш!"
-Ого! Оказывается, окончание очень важно!
-Хах, ну еще бы!
-Олжа! Просыпайся, в школу опоздаешь,- послышался вдруг сладкий мамин голос.
Олежа по приходу в школу вспомнил всё, что ему рассказывал Корень, и написал контрольную/сочинение на пятёрку!