Лукаш - один із головних героїв драми - феєрії. Він гарний, працьовитий, душевний сільський парубок, закоханий у прекрасне. Після смерті батька, він з матір'ю перебирається жити в ліс до дядька Лева. Він навчає небожа лісових законів,попереджає, щоб той не нарушав їх ні за яких обставин. Дядько Лев знайшов спільну мову і з лісовими, і з водяними, і з степовими духами, тому вони не тільки не шкодять йому, а, деколи, й допомагають. Лукаш грає на сопілці і його спів пробуджує від зимового сну Мавку. Лише людина з чистим серцем може творити таку мелодію. Мавка не знає, що її турбує в цьому співі, проте Лісовик застерігає не вірити людям. На перший погляд, здається, що застереження Лісовика безпідставні, бо такий хлопець, як Лукаш, не може принести біди Мавці, проте пізніше ми бачимо, що це не так. Бажання свавільної матері і вміло роставлені сіті Килини змушують хлопця зрадити те світле почуття, яке зародилося в його серці до лісової дівчини. Він легко піддався спокусі і дуже гірко поплатився за свою легковажність. А після смерті дядька Лева взагалі нарушає всі лісові закони. Хлопець стає безвольним, слабким, байдужим чоловіком, якого Лісовик перетворює у вовкулаку. Палке кохання Мавки і її вмовляння Лісовика вернути назад людську подобу коханому, не приносять облегшення Лукашеві.Він мов неприкаяний бродить стежками, де колись ступали Мавчині ноги і страждає за своє зраджене кохання. Зустрівшись із тінню дівчини, хлопець із гіркотою висловлює свій біль і жаль, що він став причиною її смерті.Проте слова, що вона має в серці те, що не вмирає, заспокоюють Лукаша і приносять в його серце довгоочікуваний спокій. Він знов бере до рук свою сопілку і звідти лине давно забута мелодія. Сніжинки повільно опускаються на його голову, руки, вії... проте Лукаш щасливий...
Лукаш - один із головних героїв драми - феєрії. Він гарний, працьовитий, душевний сільський парубок, закоханий у прекрасне. Після смерті батька, він з матір'ю перебирається жити в ліс до дядька Лева. Він навчає небожа лісових законів,попереджає, щоб той не нарушав їх ні за яких обставин. Дядько Лев знайшов спільну мову і з лісовими, і з водяними, і з степовими духами, тому вони не тільки не шкодять йому, а, деколи, й допомагають. Лукаш грає на сопілці і його спів пробуджує від зимового сну Мавку. Лише людина з чистим серцем може творити таку мелодію. Мавка не знає, що її турбує в цьому співі, проте Лісовик застерігає не вірити людям. На перший погляд, здається, що застереження Лісовика безпідставні, бо такий хлопець, як Лукаш, не може принести біди Мавці, проте пізніше ми бачимо, що це не так. Бажання свавільної матері і вміло роставлені сіті Килини змушують хлопця зрадити те світле почуття, яке зародилося в його серці до лісової дівчини. Він легко піддався спокусі і дуже гірко поплатився за свою легковажність. А після смерті дядька Лева взагалі нарушає всі лісові закони. Хлопець стає безвольним, слабким, байдужим чоловіком, якого Лісовик перетворює у вовкулаку. Палке кохання Мавки і її вмовляння Лісовика вернути назад людську подобу коханому, не приносять облегшення Лукашеві.Він мов неприкаяний бродить стежками, де колись ступали Мавчині ноги і страждає за своє зраджене кохання. Зустрівшись із тінню дівчини, хлопець із гіркотою висловлює свій біль і жаль, що він став причиною її смерті.Проте слова, що вона має в серці те, що не вмирає, заспокоюють Лукаша і приносять в його серце довгоочікуваний спокій. Він знов бере до рук свою сопілку і звідти лине давно забута мелодія. Сніжинки повільно опускаються на його голову, руки, вії... проте Лукаш щасливий...
Объяснение: