Край, где вы родились и живёте – малая Родина. Которую нужно любить, не смотря ни на что.
Человек не может жить без земли. Без знаний о Надо быть патриотом, изучать историю родных мест, беречь и сохранять исторические здания и памятники.
Развивать умение внимательно читать произведения художественной литературы, каждый день найти время на чтение книги, в которой собрана мудрость нашего народа.
Общайтесь с пожилыми людьми, у них накоплен богатый опыт и есть чему поучиться.
Каждый человек должен обладать качествами интеллигентного человека. Даже, если его специальность проста. Всё равно, он должен излучать доброжелательность и спокойствие. Гражданин нашей Родины, с детских лет, должен впитывать частицы уважительного отношения к старшим, изучать науку о «Родном крае», бережно пользоваться природными богатствами, думать о будущем поколении, стараться оставить о себе память в душах молодого поколения.
Обращайте внимание на своё умение говорить. Речь должна произноситься правильно!
По стремлению жить, мы можем узнать, как к себе относится человек, его самооценку.
Важно применять сравнение между различными действиями в истории Древней Руси. Результат, которого является показателем их важности для будущего поколения.
Надо учитывать, что молодость человека – фундамент всей его жизни и установление круга друзей, участвующих в радостных и грустных событиях жизненного пути. Если не с кем поделиться радостью, то нет особого ощущения счастья. Лучше сохранять признаки молодости до самой старости. Старайтесь быть открытыми, естественными, простыми и доброжелательными гражданами. Репутацию школьной поры трудно изменить. Постарайтесь сберечь свою молодость до корней старости.
Личность, которая делает всем добро, старается и облегчить мучения людей, придерживается стремления настоящего человека. Тогда придерживаясь поставленной задачи можно потратить свою жизнь на Тратя постоянно свою энергию на постоянное стремление что – то купить, выделиться своим богатством, люди рискуют в конечном счёте остаться ни с чем, испытывая большое количество огорчений.
Мы должны приносить человечеству частицы счастья, преумножать добрые поступки. Обязательно надо проявлять любовь своим близким, к частям города, в котором вырос; к истокам и всей родной стране.
Каждый житель должен украшать свою улицу, преображать участки, сажать деревья, заботиться об подрастающем поколении
Оранта Архітектура Софії Київської не може не зачарувати. Нікого не може залишити байдужим і внутрішнє оздоблення храму: мозаїки, фрески, різьблені шиферні плити, мармурова усипальниця Ярослава Мудрого, карнизи, колони. Перлиною світового мистецтва є мозаїки Софії Київської. З’ясовано, що над ними працювала артіль з восьми художників. 640 квадратних метрів були заповнені майстрами упродовж трьох років. Центральний образ собору – Марія-Оранта. Ця велика мозаїка виконана особливо майстерно. Чому образ Оранти винесений у храмі на чільне місце? Річ у тому, що Марію-заступницю вважали захисницею Києва, як тоді казали “непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис. Діва Марія зображена на округлій угнутій стіні. Якби мозаїку із зображенням Оранти можна було “розігнути” й перевести на рівну площину, постать важко було б назвати ідеально пропорційною. Майстри врахували, що зображення на угнутій площині здається меншим, ніж насправді, тоді як на вигнутій назовні – більшим. Образ Оранти створював, напевно, найуміліший майстер. Все тло він виклав золотою смальтою, від цього постать Богородиці огорнута м’яким, неяскравим золотистим сяйвом. Обличчя Оранти серйозне, навіть суворе. Вона справді здається непорушною, всесильною. Сині, бакитні, золотисті барви її вбрання надають постаті урочистості. Обличчя здається рожевуватим. Самих рожевих кубиків смальти на щоках, вустах, підборідді Богоматері не так багато. Але тоненька червона смужка, якою обведено її уста, ніс, повіки й підборіддя, немов зафарбовує сусідні кольори рожевістю. Обличчя від цього оживає, його виразність посилюється. Не втративши за дев’ять з половиною віків своєї краси, мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва. (За Д. Степовиком; 235 сл.)
Край, где вы родились и живёте – малая Родина. Которую нужно любить, не смотря ни на что.
Человек не может жить без земли. Без знаний о Надо быть патриотом, изучать историю родных мест, беречь и сохранять исторические здания и памятники.
Развивать умение внимательно читать произведения художественной литературы, каждый день найти время на чтение книги, в которой собрана мудрость нашего народа.
Общайтесь с пожилыми людьми, у них накоплен богатый опыт и есть чему поучиться.
Каждый человек должен обладать качествами интеллигентного человека. Даже, если его специальность проста. Всё равно, он должен излучать доброжелательность и спокойствие. Гражданин нашей Родины, с детских лет, должен впитывать частицы уважительного отношения к старшим, изучать науку о «Родном крае», бережно пользоваться природными богатствами, думать о будущем поколении, стараться оставить о себе память в душах молодого поколения.
Обращайте внимание на своё умение говорить. Речь должна произноситься правильно!
По стремлению жить, мы можем узнать, как к себе относится человек, его самооценку.
Важно применять сравнение между различными действиями в истории Древней Руси. Результат, которого является показателем их важности для будущего поколения.
Надо учитывать, что молодость человека – фундамент всей его жизни и установление круга друзей, участвующих в радостных и грустных событиях жизненного пути. Если не с кем поделиться радостью, то нет особого ощущения счастья. Лучше сохранять признаки молодости до самой старости. Старайтесь быть открытыми, естественными, простыми и доброжелательными гражданами. Репутацию школьной поры трудно изменить. Постарайтесь сберечь свою молодость до корней старости.
Личность, которая делает всем добро, старается и облегчить мучения людей, придерживается стремления настоящего человека. Тогда придерживаясь поставленной задачи можно потратить свою жизнь на Тратя постоянно свою энергию на постоянное стремление что – то купить, выделиться своим богатством, люди рискуют в конечном счёте остаться ни с чем, испытывая большое количество огорчений.
Мы должны приносить человечеству частицы счастья, преумножать добрые поступки. Обязательно надо проявлять любовь своим близким, к частям города, в котором вырос; к истокам и всей родной стране.
Каждый житель должен украшать свою улицу, преображать участки, сажать деревья, заботиться об подрастающем поколении
Архітектура Софії Київської не може не зачарувати. Нікого не може залишити байдужим і внутрішнє оздоблення храму: мозаїки, фрески, різьблені шиферні плити, мармурова усипальниця Ярослава Мудрого, карнизи, колони.
Перлиною світового мистецтва є мозаїки Софії Київської. З’ясовано, що над ними працювала артіль з восьми художників. 640 квадратних метрів були заповнені майстрами упродовж трьох років.
Центральний образ собору – Марія-Оранта. Ця велика мозаїка виконана особливо майстерно.
Чому образ Оранти винесений у храмі на чільне місце? Річ у тому, що Марію-заступницю вважали захисницею Києва, як тоді казали “непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис.
Діва Марія зображена на округлій угнутій стіні. Якби мозаїку із зображенням Оранти можна було “розігнути” й перевести на рівну площину, постать важко було б назвати ідеально пропорційною. Майстри врахували, що зображення на угнутій площині здається меншим, ніж насправді, тоді як на вигнутій назовні – більшим.
Образ Оранти створював, напевно, найуміліший майстер. Все тло він виклав золотою смальтою, від цього постать Богородиці огорнута м’яким, неяскравим золотистим сяйвом.
Обличчя Оранти серйозне, навіть суворе. Вона справді здається непорушною, всесильною. Сині, бакитні, золотисті барви її вбрання надають постаті урочистості. Обличчя здається рожевуватим. Самих рожевих кубиків смальти на щоках, вустах, підборідді Богоматері не так багато. Але тоненька червона смужка, якою обведено її уста, ніс, повіки й підборіддя, немов зафарбовує сусідні кольори рожевістю. Обличчя від цього оживає, його виразність посилюється.
Не втративши за дев’ять з половиною віків своєї краси, мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва. (За Д. Степовиком; 235 сл.)