Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.
Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.
Средства художественной выразительности:
Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.
Метафоры:
останусь один, чтобы песня окрепла,
подвластен дремучему краю,
другие забавы и сны по плечу,
Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.
Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!
З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площіна”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя. Вороння символізує смерть. Степ - вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс – перепони на життєвому шляху героя. Вечірній холод, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: „ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого, необ”їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну, діставшись своєї землі , почувши іржання рідних табунів,
падає мертвим»
Мазепа і Україна
Поему «мазепа» д. байрон будував у вигляді ліричної сповіді. Автор з прихильністю ставиться до гетьмана Мазепи.
Твір розпочинається з перемоги на війні, російського війська під Полтавою. Втомлений Карл ХІІ зупинився перепочити в лісі, до нього приєднався Мазепа. Але перед тим як відпочити, мазепа попіклувався про коня «Обійняв свого коня, за шию, наче той рідня..». король здивований таким ставленням до коня.
Д. байрон описує Мазепу, як стійкого духом борця за свободу, за незалежність не шкодуючи своїх сил і тіла. Але є ще один цікавий факт про закоханість Мазепи до заміжньої жінки Терези. Як тільки чоловік дізнався про таємні зустрічі Мазепи та Терези, він жорстоко його покарав. На той час, ще юнака Мазепу прив*язали до дикого коня і випистили в поле. Змучений муками він впав, але його знайшли козаки і врятували.
Джордж Байрон в поемі жив багато образів символів. Дикого коня, як символ вільної України, яка повинна рухатися в майбутнє.
Мені дуже приємно усвідомлювати, що найвідоміші і найпопулярніші світові письменники приділили настільки пильної уваги у своїх творах саме мою батьківщину. Байрон був явно небайдужий до долі української землі, українського народу .
Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.
Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.
Средства художественной выразительности:
Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.
Метафоры:
останусь один, чтобы песня окрепла,
подвластен дремучему краю,
другие забавы и сны по плечу,
Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.
Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!
Сравнение:
Ты похожею будешь на дальний дымок,
На старинные песни, на счастье похожа!
З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площіна”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя. Вороння символізує смерть. Степ - вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс – перепони на життєвому шляху героя. Вечірній холод, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: „ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого, необ”їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну, діставшись своєї землі , почувши іржання рідних табунів,
падає мертвим»
Мазепа і Україна
Поему «мазепа» д. байрон будував у вигляді ліричної сповіді. Автор з прихильністю ставиться до гетьмана Мазепи.
Твір розпочинається з перемоги на війні, російського війська під Полтавою. Втомлений Карл ХІІ зупинився перепочити в лісі, до нього приєднався Мазепа. Але перед тим як відпочити, мазепа попіклувався про коня «Обійняв свого коня, за шию, наче той рідня..». король здивований таким ставленням до коня.
Д. байрон описує Мазепу, як стійкого духом борця за свободу, за незалежність не шкодуючи своїх сил і тіла. Але є ще один цікавий факт про закоханість Мазепи до заміжньої жінки Терези. Як тільки чоловік дізнався про таємні зустрічі Мазепи та Терези, він жорстоко його покарав. На той час, ще юнака Мазепу прив*язали до дикого коня і випистили в поле. Змучений муками він впав, але його знайшли козаки і врятували.
Джордж Байрон в поемі жив багато образів символів. Дикого коня, як символ вільної України, яка повинна рухатися в майбутнє.
Мені дуже приємно усвідомлювати, що найвідоміші і найпопулярніші світові письменники приділили настільки пильної уваги у своїх творах саме мою батьківщину. Байрон був явно небайдужий до долі української землі, українського народу .