НАПИСАТЬСочинение по плану 1.Вступление. Каким приехал Гринев в Белогорском крепость и и каким оставил ее навсегда?
2.Основная часть. Под влиянием каких встреч и событий в Белогорском крепости произошли изменения в Гриневе? 1.Любовь Гринева к Маше Мироновой и его борьба за любимую:а) зарождение и укрепление чувства.б) испытания через которые пронес Гринева;Кол-во характера проявленные при этом(столкновение со Швабриным, письмо отца, обращение за к Пугачеву) 2. История отношений со Швабриным.а) как и почему, менялось отношение Гринева к Швабрину?б) Гринев и Швабрин в ответственные моменты жизни(отношение к Маше, к Пугачева к пугачевцам) в) какие кол-ва Гринева оттиняют его составление со Швабриным? 3."Сильное и благое потрясение" В жизни Гринева. А) как и почему менялось отношение к Гринева к Пугачеву. Б) Что поняли чего не понял Гринев в пугачевском восстании? Гуманные чувства Гринева.
3.Заключение.Почему рассказ о жизни в Белогорской крепости занял основное место в записках Петра Андреевича Гринева?
Русалка плавает в ночи, стараясь доплеснуть морскую пену до самой луны. При этом она поет песню о своем «морском» доме, как там гуляют стада златых рыбок и возвышаются хрустальные города. Морские обитательницы любят расчесывать волосы покоящегося здесь витязя, целовать и любоваться им. Однако он хладен и нем. От того, что прекрасного витязя не оживить, что все их старания тщетны, русалка впадает в непонятную тоску. Сам князь и виновен, влюбился в морскую красавицу, которая не может без воды.Русалка тоскует, грустит от неразделенной любви.
ответ:
у наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. у ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію й віру в ідеали тих, "котрі вже край свій рідний зацурали, "
***
жив колись у києві в неволі улюблений син половецького хана, малий хлопчина. якось під час походу його взяв у полон князь володимир мономах і залишив при собі за вроду.
хлопчик жив у розкошах і з часом потроху став забувати рідний степ, а чужий край і звичаї вважав рідними.
та не так жилося хану "без коханої дитини", в самотині. він сумував і журився, не їв і не спав.
тоді покликав свого гудця і звернувся до нього з такими словами: "слухай, старче, ти шугаєш ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скачеш, розумієшся на чарах. божий дар ти маєш з неба — людям долю віщувати, словом, піснею своєю всіх до себе ".
і попросив гудця піти у руську землю, відшукати сина, розповісти, як за ним побивається його батько. а щоб він згадав усе, хан сказав посланцю: "заспівай ти йому пісню нашу, рідну, половецьку, прожиття привільне наше, нашу вдачу молодецьку. а як все те не , дай йому євшан-зілля, щоб, понюхавши, згадав він степу вільного привілля".
і пішов гудець в дорогу, йшов три дні й три ночі. прийшов до києва опівночі, прокрався, як злодій, до сина свого пана і почав його умовляти повернутися. але слова на хлопця не діють, бо забув він і батька, і родину. тоді гудець вдарив по струнах, заспівав пісню "вільного народу" "про лицарськії походи", "про славетнії події". спочатку "ревли—стогнали струни", "мов скажена хуртовина". потім спів змінився на "народний, колисковий". гудець тихо заспівав молодому половчанинові ту пісню, яку йому співала мати, коли колисала. але ні спів лагідний, як молитва, ні сильний, дужий "не вразив юнацьке серце". схилив голову старець у розпачі: "там, де рустка замість серця, порятунку вже не " раптом згадав про євшан-зілля, дістав заповітний сповиток і дав юнакові понюхати те бадилля. із тим сталося диво. хлопець поблід, зірвавсь на рівні ноги і перед ним "рідний степ — широкий, вільний, пишнобарвний і квітчастий — раптом став перед очима, з ним і батенько воля, воленька кохана! рідні шатра, рідні "