Михаил Юрьевич Лермонтов родился в 1814 году. Отношения между его родителями не сложились, и воспитанием маленького Миши занималась его бабушка — Елизавета Алексеевна Арсеньева. Лермонтов окончил благородный пансион при Московском университете и сам Московский университет. Оттуда Лермонтов ушёл в Школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. После её окончания он стал офицером лейб-гвардии гусарского полка. В 1837 году на дуэли погиб А. С. Пушкин, и М. Ю. Лермонтов написал стихотворение «На смерть поэта», за которое был выслан на Кавказ. Через несколько лет, в 1840 году, его опять высылают на Кавказ, где в 1841 году под Пятигорском он погиб на дуэли с Мартыновым. Материал с сайтаhttp://iEssay.ru
В своём творчестве М. Ю. Лермонтов ставит вопрос о нравственной стороне человеческой жизни, о правах человека, о судьбе и свободе. В ранней лирике сильны романтические мотивы, противоречие между героической натурой и действительным положением героя в обществе, которое в его подвигах не нуждается. В зрелой лирике лирический герой поэта охватывает чувством и разумом всю вселенную, жаждет обрести единство с природой и историей. Но это рассудочное желание, поэтому он всё равно остаётся чужд миру. В зрелой лирике эмоции поэта выражены более скупо, его анализ становится точнее и холоднее.
Творчество М. Ю. Лермонтова характеризует духовная неуспокоенность, стремление к свободе, внутренней целостности и гармонии с миром.
... Скільки горя принесла війна! Дружина залишилася без чоловіка, трох дітей без батька. Гірко не знати, не пам'ятати свого батька, діда. Залишилася тільки фотографія на стіні. І пам'ять.
Нехай я ніколи не знав дідуся, але і зараз, коли беру похоронку в руки, відчуваю біль. Я не хочу, щоб знову гинули люди, діти залишалися сиротами, а матері отримували такі сповіщення.
У кожному місті є пост № 1 - біля Вічного вогню. Тут несуть Вахту пам'яті справжні громадяни. Я пишаюся тим, що мені вже тричі довелося стояти на посту, що мені присвоїли звання кращого постового. Не можу без хвилювання дивитися на цей вогонь. Завжди перед очима - фотографія діда Кирила, який загинув у бою за свою Батьківщину в листопаді 1942 року. Згадую розповіді про війну діда Нестора.
Я пишаюся своєю країною, нашим прекрасним і мужнім народом. Пишаюся його героїчним минулим і славним сьогоденням. Я знаю, що без вагань встану на захист рідної Вітчизни, що у важку годину не підведу, не посоромлю пам'яті тих, хто захищав Батьківщину.
Михаил Юрьевич Лермонтов родился в 1814 году. Отношения между его родителями не сложились, и воспитанием маленького Миши занималась его бабушка — Елизавета Алексеевна Арсеньева. Лермонтов окончил благородный пансион при Московском университете и сам Московский университет. Оттуда Лермонтов ушёл в Школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. После её окончания он стал офицером лейб-гвардии гусарского полка. В 1837 году на дуэли погиб А. С. Пушкин, и М. Ю. Лермонтов написал стихотворение «На смерть поэта», за которое был выслан на Кавказ. Через несколько лет, в 1840 году, его опять высылают на Кавказ, где в 1841 году под Пятигорском он погиб на дуэли с Мартыновым. Материал с сайтаhttp://iEssay.ru
В своём творчестве М. Ю. Лермонтов ставит вопрос о нравственной стороне человеческой жизни, о правах человека, о судьбе и свободе. В ранней лирике сильны романтические мотивы, противоречие между героической натурой и действительным положением героя в обществе, которое в его подвигах не нуждается. В зрелой лирике лирический герой поэта охватывает чувством и разумом всю вселенную, жаждет обрести единство с природой и историей. Но это рассудочное желание, поэтому он всё равно остаётся чужд миру. В зрелой лирике эмоции поэта выражены более скупо, его анализ становится точнее и холоднее.
Творчество М. Ю. Лермонтова характеризует духовная неуспокоенность, стремление к свободе, внутренней целостности и гармонии с миром.
Біля Вічного вогню
... Скільки горя принесла війна! Дружина залишилася без чоловіка, трох дітей без батька. Гірко не знати, не пам'ятати свого батька, діда. Залишилася тільки фотографія на стіні. І пам'ять.
Нехай я ніколи не знав дідуся, але і зараз, коли беру похоронку в руки, відчуваю біль. Я не хочу, щоб знову гинули люди, діти залишалися сиротами, а матері отримували такі сповіщення.
У кожному місті є пост № 1 - біля Вічного вогню. Тут несуть Вахту пам'яті справжні громадяни. Я пишаюся тим, що мені вже тричі довелося стояти на посту, що мені присвоїли звання кращого постового. Не можу без хвилювання дивитися на цей вогонь. Завжди перед очима - фотографія діда Кирила, який загинув у бою за свою Батьківщину в листопаді 1942 року. Згадую розповіді про війну діда Нестора.
Я пишаюся своєю країною, нашим прекрасним і мужнім народом. Пишаюся його героїчним минулим і славним сьогоденням. Я знаю, що без вагань встану на захист рідної Вітчизни, що у важку годину не підведу, не посоромлю пам'яті тих, хто захищав Батьківщину.