Напишіть в скороченій формі Слухаючи народні пісні, читаючи перекази та історичні романи, кожен із нас виявляє героя в собі, відчуває в собі козацьку душу! Козак-характерник не вразливий до шабель і куль, здатний проходити крізь вогонь та воду, читати чужі думки й розмовляти з тваринами. То хто ж із сучасних молодих людей не хотів би бути на нього схожим?!! Виявляється, такі є. Вони обурюються у «Фейсбуці»: «Усе це шароварщина, повернення в нафталін та архаїку». Так, уславлення козацтва легко може перетворитися на шароварництво, якщо героїзувати й підносити лише зовнішні його ознаки. На вулицях міст усе частіше можна зустріти юнака не лише у вишиванці, а й у шароварах і з козацьким оселедцем. Одяг і зачіска — питання смаку, проте це вияви зовнішнього наслідування приналежності до козацтва. Адже головне не одежа і навіть не воєнна вправність і фізична сила козака, а сила його духу, відданість і вірність рідній землі, яка й робила його незборимим! Нафталіном попахує і звичка вшановувати козацтво у виразно застарілих формах: довжелезних, сповнених розтягнутих діалогів і безкінечних танців відеофільмах, повторах у дитячих книжках давно всім відомих легенд про Січ і козацьких прислів’їв. Як писав Максим Рильський, «нове життя нового прагне слова». А ще — сучасних, цікавих дітям і молоді засобів популяризації подвигів наших предків. У вітринах книгарень нині бачимо історію, переосмислену й надруковану для сучасної дітвори — цифрового покоління українців. Історичні факти викладено цікаво, жваво, захопливо. Запорізькі козаки постають персонажами блокбастерів, героями яскравих коміксів. Нові форми викладу передають традиційний зміст по-новому!
Нині у світі працює так званий закон платформи, що забезпечує вільний і безперешкодний обмін інформацією. Панівним стає контент, тобто зміст, який людина творить і поширює, сприймає і засвоює. Саме від того, який зміст ти твориш, залежить, як і яким сприйматиме тебе світ. Оповіді про козаків мають бути оптимістичні, скеровані на пробудження в людях самосвідомості, упевненості у своїх силах. Необхідно перепрограмувати українців із комплексу меншовартості на впевненість у своїх можливостях, спроможності змінювати життя на краще! Українська молодь не просто може щось змінювати — вона є саме тим поколінням, яке змінює! Наша молодь — рушій і джерело змін! Нам необхідний перехід в усвідомлення того, що ми є нащадками героїв, а не слухняних і покірних свинопасів. Суспільство потребує сучасних героїв, які переймають від предків усе найкраще! Французи осучаснили своїх Астерікса і Обелікса. У Гонконгу творці кінобойовиків створили цілу індустрію кунг-фу. Японці підносять свою історію і саме на її основі перепрограмовують свою культуру. Увесь світ знає, що людина в капелюсі з кольтом — це ковбой, у кімоно і з катаною — самурай. Тепер світ має усвідомити й запам’ятати, що спритний воїн із шаблею й чубом — український козак. Його має впізнавати кожна дитина на планеті. Світ шанує свою історію, плекає міфи, підносячи в них усе найкраще, що успадковано від попередніх поколінь. Міф — це не те, що завмерло в історії, як муха в бурштині, міф — це те, що працює в сучасності! Світ використовує новітні технології, навчає розважаючи. При цьому підтримуються креативні люди, здатні подати всім відомий зміст у захопливій сучасній формі. Настав час укласти зміст наших міфів у популярну форму — або кіноблокбастери, або комп’ютерні ігри, електронні дитячі книжки, мультфільми, комікси. Для того щоб твою історію прочитало і сприйняло якомога більше людей, її потрібно навчитися подавати в новій, сучасній формі
Объяснение:
«Мольер» или «Жизнь господина де Мольера» — романизованная биография[1] (исторический роман) Михаила Булгакова.
Название «Жизнь господина де Мольера», вероятно, было дано Е. С. Булгаковой при подготовке романа к публикации в альманахе «Литературная Москва» в 1956 году (издание не состоялось). Но во всех документах булгаковского архива и в авторских машинописных экземплярах роман назван «Мольер»[2].
При жизни М. А. Булгакова роман опубликован не был. Впервые опубликован издательством «Молодая гвардия» в 1962 году в серии «ЖЗЛ».
11 июля 1932 года Булгаков подписал договор на написание книги о Мольере для серии «Жизнь замечательных людей» с Журнально-газетным издательством. Первое название написанной биографии было «Всадник де Мольер. Полное описание жизни Жана Батиста Поклэна де Мольера с присовокуплением некоторых размышлений о драматургии»[2].
Закончил работу над романом Булгаков 5 марта 1933 года. 8 марта он сдал рукопись в издательство. 9 апреля 1933 года он получил развёрнутый отзыв на роман редактора серии «ЖЗЛ» Александра Николаевича Тихонова. Отзыв признавал достоинства булгаковского таланта, но при этом был отрицательным. Главными претензиями были: немарксистская позиция книги, из неё не видно, «интересы какого класса обслуживал театр Мольера», освещение исторических событий с устаревших позиций. Особенно насторожило редактора то, что за замечаниями рассказчика наша советская действительность». Да и сам рассказчик представляется ему «развязным молодым человеком». Автору предлагалось переделать рукопись в духе исторического повествования, от чего Булгаков отказался. Рукопись была послана М. Горькому в Сорренто, который также отозвался о ней отрицательно. Булгаков несколько раз пытался встретиться с ним в Москве после его возвращения, но безуспешно[1]. Вместо запланированной книги Булгакова издательство выпустило в серии ЖЗЛ книгу другого автора (Мокульский С. С. Мольер — 1936 год. — 368 с. — 50 000 экз).
Объяснение:
«Пістрява стрічка» або «Строката бинда» (англ. «The Adventure of the Speckled Band») — детективна розповідь англійського письменника Артура Конан-Дойля, яка входить до збірки «Пригоди Шерлока Холмса». Уперше «Пістряву стрічку» видали в «Strand Magazine», у лютому 1892 року.
Один із найкращих творів о Шерлока Холмса звертається по до Хелен Стоунер. Вона розповіла, що кілька років тому, всього за два тижні до свого весілля, за загадкових обставин померла її сестра Джулія. Перед смертю Джулія лише встигла ти: «Пістрява стрічка».
Справа полягала в тому, що у разі заміжжя якоїсь із сестер Стоунер їхній вітчим Ройлотт повинен був виплатити кожній певну суму грошей. А це коштувало б йому фінансових втрат.
Детектив та його компаньйон приїхали до Сток-Морен
І от саме зараз, коли й Елен збирається вийти заміж, вночі вона теж чує (як і її покійна сестра) тихий свист. Стоунер відчуває, що відбувається щось дивне і страшне, тому й до у Холмса.
Шерлок уважно її вислухав і погодився вести цю справу. Він домовився з дівчиною, що ввечері він прибуде до маєтку Грімсбі Ройлотта разом із доктором Вотсоном.
Тільки-но Елен пішла, до квартири Шерлока увірвався її вітчим Грімсбі Ройлотт. Погрозами він намагається відмовити Холмса та Вотсона від цієї справи, однак у нього нічого не виходить і він дуже розлючений залишає будинок.
Ввечері Холмс та доктор Вотсон прибувають до будинку Ройлотта й оглядають його, доки сам власник відсутній. У кімнаті вітчима Елен вони знаходять дивний сейф, а також маленьке блюдце з молоком. Після цього Шерлок міс Стоунер сьогодні переночувати в кімнаті її сестри, а вони з доктором Вотсоном залишаться в її кімнаті щоб розгадати таємницю свисту.
Вотсон і Холмс бачать мертвого Грімсбі Ройлотта
Коли Холмс та Вотсон залишилися в кімнаті Елен, вони почули, що Ройлотт повернувся додому. Через деякий час чоловіки почули тихий свист, а слідом за ним з вентиляційної віддушини почала виповзати змія. Шерлок почав бити палицею змію, яка злякавшись, поповзла назад до кімнати доктора Грімсбі Ройлотта.
Коли Холмс та Вотсон побігли до кімнати відчима, то почули несамовитий крик. Вибивши двері, Холмс побачив мертвого Ройлотта, якого вкусила змія. Вбивця став жертвою свого ж знаряддя вбивства.
Виявилося, що Ройлотт використовував болотяну змію для вбивства Джулії, а потім так само намагався вбити й Елен. Безжальний убивця направляв її до вентиляційної віддушини, щоб та спустилася по мотузці і вкуспро Шерлока Холмса.