Характеристика Петра На долю головного героя випало велике випробування: він сліпий від народження, і повинен поступово прийти до розуміння своєї цінності і необхідності в цьому світі. Спочатку йому складно спілкуватися з однолітками, але поява в його житті Евеліни приносить йому чимало приємних хвилин: він знаходить подругу, близьку людину. По суті, Петро хоче знайти своє місце в житті, але спочатку йому потрібно прийняти факт власної сліпоти. Довго він не може змиритися з тим, що не такий як всі, що не бачить світ. Він повинен прийти до розуміння того, що володіє великим талантом, і захотіти його розвинути до високого рівня. Багато в чому досягнення цієї мети сприяє вплив дядька Максима, який вигадує для племінників нові випробування. Ми бачимо, як з недовірливого і невпевненого юнака Петро поступово стає сильною людиною, люблячим життя. Коли він перестає жаліти себе і починає дихати на повні груди, результати не змушує на себе чекати: і ось Петро вже сліпий музикант. Короткий зміст історії розповідає про те, як у нього утворюється сім’я, особисте щастя. Характеристика Евеліни Це була мудра і добра дівчинка, розвинута не по роках. При першому знайомстві можна помітити її незворушність і спокій, з яким вона дивилася на звичайні речі. По відношенню до Петра вона ласкава і прониклива. Недарма в ній одній в дитячі і юнацькі роки сліпий бачив відраду і втіху. Евеліна — перший і єдиний друг Петра, згодом його кохана. Їхні стосунки гармонійні, з часом вони тільки міцнішають. Евеліна завжди сприймала біль Петра як свій власний. Момент, коли вона дізналася, що він сліпий, запам’ятався їй на все життя: вона плакала над цією обставиною так, немов хлопчик (в ту пору ще незнайомий) був її близьким родичем або другом. Характеристика дядька Максима Дядько Максим був відставним військовим. Звиклий до порядку й дисципліни, він хоче зробити з племінника гідну і впевнену в собі людину, якій були б не страшні ніякі душевні переживання і побутові труднощі. Дядько бере активну участь у вихованні Петра, намагається довести своїй сестрі, чому важливо не зніжити дитину, а навчити його жити у нашому непростому світі. Дядько ніколи вголос не жаліє хлопчика, тим самим не дає йому приводу засумніватися в тому, що він може стати щасливим. За його ініціативою у будинок приходять молоді люди, серед них кадет і студенти — все для щасливого майбутнього Петра. Саме з дядьком Максимом юний Петро вирушає в найважливішу подорож за сенсом життя. Конюх Юхим Він пробудив у маленькому Петрові любов до музики, здатність чути красу мелодії і звуків. Юхим був закоханий у дівчину, яка відмовила йому у взаємності, тому його музика наповнена справжніми почуттями і красою. Ця повнота звуків і заворожує маленького Петра, змушує його бігати до стайні і слухати досконалу гру конюха. Юхим — перший учитель Петра по музиці. Саме в його стайні хлопчик навчився розуміти і цінувати справжнє мистецтво. Анна Михайлівна Як будь-яка мати, вона прагнула оточити свою дитину теплом і увагою. Дізнавшись, що дитина сліпа, вона довгий час горювала, ні в чому не знаходила розради. Протягом усієї повісті її любов і підтримка всюди оточують Петра, дарують йому почуття потрібності, підтримують в негараздах. Основна думка повісті «Сліпий музикант» Навряд чи знайдеться інший такий твір, що надасть настільки сильний життєстверджуючий вплив, як і «Сліпий музикант». Герої описані досконалими: вони усі наділені живими рисами, індивідуальними якостями характеру. Головний герой повинен пройти випробування сліпотою і полюбити життя, щоб стати великим музикантом. Таким чином, багатогранною і значною є повість «Сліпий музикант». Короткий зміст дозволяє глибше зрозуміти почуття, думки сліпого, його світогляд. Створюється враження, що Короленко присвятив цей твір сліпим всього світу. 1
В своей суровой прозе http://maximgorkiy.narod.ru/ подчеркнуто обнажал горькую правду современной русской жизни. И все же каждая его строчка дышала непобедимой верой в человека...
Детские годы для Алеши Пешкова стали хорошей школой жизни. Наказания и драки сменялись бурным весельем, вражда и предательство соседствовали с добротой и милосердием. Бабушка была носителем всего лучшего и светлого в доме. Алешу удивляло то, каким образом терпением и лаской всюду вносила она порядок и мир. Акулина Ивановна пользовалась большим уважением, все домашние ее любили. Доброта ее души и нравственная сила сыграли в жизни мальчика определяющую роль: «До нее как будто спал я, вывела на свет, связала все вокруг меня в непрерывную нить, сплела все в разноцветное кружево и сразу стала на всю жизнь другом, самым близким сердцу моему, самым понятным и дорогим человеком, — это ее бескорыстная любовь к миру обогатила меня, насытив крепкой силой для трудной жизни».
Бабушка заставила задуматься героя повести над самыми важными вопросами: что есть доброта и вера? Каким должен быть человек?
Алеше очень нравился «бабушкин» Бог, он просил ее рассказать ему о Боге. Мы видим, каким себе представляла Бога бабушка: «Сидит Господь на холме, среди луга райского... А около Господа ангелы летают во множестве... Бога видеть человеку не дано, — ослепнешь; только святые глядят на него во все глаза. А вот ангелов видела я; они показываются, когда душа чиста». Алеша представлял, «что этому Богу легко и покорно подчиняется все: люди, собаки, птицы, пчелы и травы; он ко всему на земле был одинаково добр, одинаково близок». Бабушкин Бог был герою понятен и не страшен, «но перед ним нельзя было лгать — стыдно. Он вызывал у меня только непобедимый стыд, и я никогда не лгал бабушке». В памяти Алеши остались уроки бабушки нравственному становлению мальчика. Одним из таких уроков явился случай, когда Алеша отомстил кабатчице.
Бабушке этот поступок не понравился: «в дела взрослых не путайся! Взрослые — люди порченые; они Богом испытаны, а ты еще нет, и — живи детским разумом, жди, когда Господь твоего сердца коснется, дело твое тебе укажет, на тропу приведет, — понял? А кто в чем виноват — это дело не твое. Господу судить и наказывать. Ему, а не нам!»
Дедов Бог и молитва отличались от бабушкиных. Дедов Бог — «существо вездесущее, всеведущее, всевидящее». Молился он твердо, точно повторял урок, крестился часто, судорожно кивая головой, голос его взвизгивал и всхлипывал.
Характеристика Петра На долю головного героя випало велике випробування: він сліпий від народження, і повинен поступово прийти до розуміння своєї цінності і необхідності в цьому світі. Спочатку йому складно спілкуватися з однолітками, але поява в його житті Евеліни приносить йому чимало приємних хвилин: він знаходить подругу, близьку людину. По суті, Петро хоче знайти своє місце в житті, але спочатку йому потрібно прийняти факт власної сліпоти. Довго він не може змиритися з тим, що не такий як всі, що не бачить світ. Він повинен прийти до розуміння того, що володіє великим талантом, і захотіти його розвинути до високого рівня. Багато в чому досягнення цієї мети сприяє вплив дядька Максима, який вигадує для племінників нові випробування. Ми бачимо, як з недовірливого і невпевненого юнака Петро поступово стає сильною людиною, люблячим життя. Коли він перестає жаліти себе і починає дихати на повні груди, результати не змушує на себе чекати: і ось Петро вже сліпий музикант. Короткий зміст історії розповідає про те, як у нього утворюється сім’я, особисте щастя. Характеристика Евеліни Це була мудра і добра дівчинка, розвинута не по роках. При першому знайомстві можна помітити її незворушність і спокій, з яким вона дивилася на звичайні речі. По відношенню до Петра вона ласкава і прониклива. Недарма в ній одній в дитячі і юнацькі роки сліпий бачив відраду і втіху. Евеліна — перший і єдиний друг Петра, згодом його кохана. Їхні стосунки гармонійні, з часом вони тільки міцнішають. Евеліна завжди сприймала біль Петра як свій власний. Момент, коли вона дізналася, що він сліпий, запам’ятався їй на все життя: вона плакала над цією обставиною так, немов хлопчик (в ту пору ще незнайомий) був її близьким родичем або другом. Характеристика дядька Максима Дядько Максим був відставним військовим. Звиклий до порядку й дисципліни, він хоче зробити з племінника гідну і впевнену в собі людину, якій були б не страшні ніякі душевні переживання і побутові труднощі. Дядько бере активну участь у вихованні Петра, намагається довести своїй сестрі, чому важливо не зніжити дитину, а навчити його жити у нашому непростому світі. Дядько ніколи вголос не жаліє хлопчика, тим самим не дає йому приводу засумніватися в тому, що він може стати щасливим. За його ініціативою у будинок приходять молоді люди, серед них кадет і студенти — все для щасливого майбутнього Петра. Саме з дядьком Максимом юний Петро вирушає в найважливішу подорож за сенсом життя. Конюх Юхим Він пробудив у маленькому Петрові любов до музики, здатність чути красу мелодії і звуків. Юхим був закоханий у дівчину, яка відмовила йому у взаємності, тому його музика наповнена справжніми почуттями і красою. Ця повнота звуків і заворожує маленького Петра, змушує його бігати до стайні і слухати досконалу гру конюха. Юхим — перший учитель Петра по музиці. Саме в його стайні хлопчик навчився розуміти і цінувати справжнє мистецтво. Анна Михайлівна Як будь-яка мати, вона прагнула оточити свою дитину теплом і увагою. Дізнавшись, що дитина сліпа, вона довгий час горювала, ні в чому не знаходила розради. Протягом усієї повісті її любов і підтримка всюди оточують Петра, дарують йому почуття потрібності, підтримують в негараздах. Основна думка повісті «Сліпий музикант» Навряд чи знайдеться інший такий твір, що надасть настільки сильний життєстверджуючий вплив, як і «Сліпий музикант». Герої описані досконалими: вони усі наділені живими рисами, індивідуальними якостями характеру. Головний герой повинен пройти випробування сліпотою і полюбити життя, щоб стати великим музикантом. Таким чином, багатогранною і значною є повість «Сліпий музикант». Короткий зміст дозволяє глибше зрозуміти почуття, думки сліпого, його світогляд. Створюється враження, що Короленко присвятив цей твір сліпим всього світу. 1
В своей суровой прозе http://maximgorkiy.narod.ru/ подчеркнуто обнажал горькую правду современной русской жизни. И все же каждая его строчка дышала непобедимой верой в человека...
Детские годы для Алеши Пешкова стали хорошей школой жизни. Наказания и драки сменялись бурным весельем, вражда и предательство соседствовали с добротой и милосердием. Бабушка была носителем всего лучшего и светлого в доме. Алешу удивляло то, каким образом терпением и лаской всюду вносила она порядок и мир. Акулина Ивановна пользовалась большим уважением, все домашние ее любили. Доброта ее души и нравственная сила сыграли в жизни мальчика определяющую роль: «До нее как будто спал я, вывела на свет, связала все вокруг меня в непрерывную нить, сплела все в разноцветное кружево и сразу стала на всю жизнь другом, самым близким сердцу моему, самым понятным и дорогим человеком, — это ее бескорыстная любовь к миру обогатила меня, насытив крепкой силой для трудной жизни».
Бабушка заставила задуматься героя повести над самыми важными вопросами: что есть доброта и вера? Каким должен быть человек?
Алеше очень нравился «бабушкин» Бог, он просил ее рассказать ему о Боге. Мы видим, каким себе представляла Бога бабушка: «Сидит Господь на холме, среди луга райского... А около Господа ангелы летают во множестве... Бога видеть человеку не дано, — ослепнешь; только святые глядят на него во все глаза. А вот ангелов видела я; они показываются, когда душа чиста». Алеша представлял, «что этому Богу легко и покорно подчиняется все: люди, собаки, птицы, пчелы и травы; он ко всему на земле был одинаково добр, одинаково близок». Бабушкин Бог был герою понятен и не страшен, «но перед ним нельзя было лгать — стыдно. Он вызывал у меня только непобедимый стыд, и я никогда не лгал бабушке». В памяти Алеши остались уроки бабушки нравственному становлению мальчика. Одним из таких уроков явился случай, когда Алеша отомстил кабатчице.
Бабушке этот поступок не понравился: «в дела взрослых не путайся! Взрослые — люди порченые; они Богом испытаны, а ты еще нет, и — живи детским разумом, жди, когда Господь твоего сердца коснется, дело твое тебе укажет, на тропу приведет, — понял? А кто в чем виноват — это дело не твое. Господу судить и наказывать. Ему, а не нам!»
Дедов Бог и молитва отличались от бабушкиных. Дедов Бог — «существо вездесущее, всеведущее, всевидящее». Молился он твердо, точно повторял урок, крестился часто, судорожно кивая головой, голос его взвизгивал и всхлипывал.