Напишите эссе на тему какие мысли и чувства вызвал у меня рассказ майка гелприн Свеча горела

Певне, сила Івана Франка, що ввібрали в себе його поезії, не згасне ніколи. Бо не згасала сила незабутнього поета протягом його життя, ніщо не могло примусити його скласти зброю, жодного разу він не зазнав і хвилини безнадійного чекання на час, «коли той скрут страшний на тілі велетня порветься» (як писав він у вірші «Не люди наші вороги»).

Громадянська поезія митця — це застигла стихія, буря, вир життя того часу, коли жив і творив геніальний поет, що ввійшов у вітчизняну літературу в образі Вічного революціонера. Читаючи збірки «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд», «З днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця хвиля оживає, підхоплює нас і заносить у саме вогнище подій XIX століття.

Жил да был один Фома, Кучерява голова. Только всем не доверял, Сам всегда все проверял. Однажды говорит ему сосед: - Пчелы кусачей зверя нет! Фома не верит: «Ты мне врешь! Пчела мала - все это ложь! - На лугу есть пасека одна, Сходи проверь: кусача ли пчела? Фома шагает за село, К улью подошел смело. Ногой небрежно он толкнул И весь его перевернул. Ух! Разозлил пчелиный рой, И пчелы гулкою толпой Так налетели на него, Что искусали бы всего. Фома скорей бежать в реку, Прыжок, лишь шапка наверху. Тут пришел хозяин роя, Посмотрел на все сурово И сказал Фоме: «Вылазь! Больше здесь не безобразь Фома дорожит, распух везде дедушка, тебе Меня прости, за беспорядок, Мед тот был, наверно, сладок.
А сам подумал: «Зря не верил, Укусы на себе проверил».