Напишите характеристику главного героя романа М. Ю. Лермонтова «Герой нашего времени. (В случае затруднения воспользуйтесь примерным планом). План характеристики героя литературного произведения 1. Имя 2.Место героя среди других персонажей 3. Возраст 4. Происхождение 5.Портрет, внешний облик, место в обществе 6.Социальный статус 7.Воинское звание 8.Взаимоотношения с другими персонажами. 9.Отношение к любви 10.Отношение к смерти 11.Оценка Печорину современниками, литературными критиками 12.Герой как порождение своей эпохи, тип «лишнего человека» 13.Ваше отношение к герою

«Листя трави» В. Вітмена (1819—1892) — явище унікальне в американській літературі, яке називають ліричним романом у віршах, тому що збірка, як роман, відбиває розвиток самого поета, його світогляду, ство­рює картину дійсності. Перше видання (1855) містило 12 віршів і поем. За життя поета вийшло 8 видань, і кожне автор доповнював новими віршами і поемами. Останнє, найбільш повне видання 1891 року містило понад 100 віршів і поем.

Про головну працю свого життя, збірку «Листя трави», поет не любив говорити «моя книга», віддаючи перевагу слову «наша». Ця книга про Людину у її найкращому і най­повнішому втіленні. Вітменівський герой — «Уселюдина». Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця. — все це увібрала головна книга поета.

Объяснение:

Романтики та роман. Представники єнської групи романтиків звернули увагу на можливості жанру роману в епоху великих зрушень у суспільстві. Ф. Шлегель, один із теоретиків єнського гуртка романтиків, у своїх працях «Фрагменти» і «Лист про роман» виклав теорію роману. Він же став і автором першого романтичного роману «Люцинда». Письменник наголошував на великій ролі особистості в структурі роману та пріоритеті авторської свідомості, яка визначає романний сюжет, організацію всього життєвого матеріалу.

Значний внесок у розвиток теорії та художньої практики роману зробили В. Скотт (засновник історичного роману) та Е. Т. А. Гофман (творець гротескно-фантастичного роману й повісті).

Досвід романтиків у галузі роману виявився в тому, що вони надали жанру нових ознак, а саме:

• орієнтація на індивідуума, його почуття та вираження через них духовної атмосфери реального світу;

• людина в романтиків — не пасивна істота, а активна й діяльна особистість;

Объяснение: