Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Левша Николая Лескова - удивительный персонаж, очень яркий и впечатляющий образ и характер. Левша - молодой тульский мастер-оружейник, необразованный, не знающий даже арифметики, но при этом невероятно талантливый, смекалистый и умелый. О внешности левши в тексте сказа есть буквально несколько строчек: «один косой левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосья при ученье выдраны» (гл.6). Лесков о внешнем в левше только и пишет, что про эти волосы, за которые его вечно дерут, и собственно про то, что мастер-оружейник - левша (левой рукой крестится, и все левой рукой делает). Левша предан своей работе, и мастерством своим не гордится, не кичится, а думает только, как сработать еще лучше. Он - человек очень верующий, но и веру его Лесков не указывает личным качеством, жизнь с сильной православной верой в левше показана как общая народная русская черта - например, перед тем как подковывать блоху, левша с двумя другими мастерами сначала сходили в Мценск в иконе св.Николая, а потом уже сели за работу. Левша прямолинеен, и даже с государем разговаривал прямо и честно; необразованность нельзя считать объяснением этой прямоты, ведь хитрым и подобострастным можно быть и без воспитания и образования. Левша верен России, своей семье (англичанам он говорит, что не останется в Англии, что дома у него родители есть), русскому укладу жизни, и искренне верит, что жизненное устройство в России - самое лучшее, и ему привычное, и менять его он никак не согласен. На предложение жениться на англичанке левша прямо говорит, что не женится, так как не понимает англичанок, и знакомиться и понимать не будет, так как жениться не намерен и обманывать девушек не станет. Поражает верность левши своему делу и его стремление в своем деле прославлять родину и ей. Он был просто одержим необходимостью передать государю, что ружья нельзя чистить битым кирпичом, и как мастер понимал невероятную важность этого сообщения. При этом левша очень скромен, дерганья за волосы он принимает спокойно, даже когда их не заслужил, удивительным мастерством своим не кичится и не акцентирует его, а похвалу за работу над блохой делит на всех мастеров.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Левша предан своей работе, и мастерством своим не гордится, не кичится, а думает только, как сработать еще лучше. Он - человек очень верующий, но и веру его Лесков не указывает личным качеством, жизнь с сильной православной верой в левше показана как общая народная русская черта - например, перед тем как подковывать блоху, левша с двумя другими мастерами сначала сходили в Мценск в иконе св.Николая, а потом уже сели за работу.
Левша прямолинеен, и даже с государем разговаривал прямо и честно; необразованность нельзя считать объяснением этой прямоты, ведь хитрым и подобострастным можно быть и без воспитания и образования.
Левша верен России, своей семье (англичанам он говорит, что не останется в Англии, что дома у него родители есть), русскому укладу жизни, и искренне верит, что жизненное устройство в России - самое лучшее, и ему привычное, и менять его он никак не согласен. На предложение жениться на англичанке левша прямо говорит, что не женится, так как не понимает англичанок, и знакомиться и понимать не будет, так как жениться не намерен и обманывать девушек не станет.
Поражает верность левши своему делу и его стремление в своем деле прославлять родину и ей. Он был просто одержим необходимостью передать государю, что ружья нельзя чистить битым кирпичом, и как мастер понимал невероятную важность этого сообщения.
При этом левша очень скромен, дерганья за волосы он принимает спокойно, даже когда их не заслужил, удивительным мастерством своим не кичится и не акцентирует его, а похвалу за работу над блохой делит на всех мастеров.