Первый вариант анализа: Первое действие комедии “Ревизор” содержит двойную завязку, приводящую в движение всех героев: в 1-ом явлении городничий сообщает о ревизоре, который приедет для тайной инспекции дел в городе, а в 3-ем явлении прибежавшие Бобчинский и Добчинский сообщают, что уже две недели чиновник из Петербурга живёт в гостинице и по всем признакам это и есть ревизор.
1-ое действие интересно не только двойной завязкой, но и тем, что в нём по сути происходит полное сатирическое разоблачение всех должностных преступлений, которые совершают “отцы” города. Из отданных городничим приказаний становится известно о “грешках” чиновников. Они берут взятки, самые безобидные – борзыми щенками у судьи. Больше всех погряз в этом городничий: шубы, шали, ткань в штуках, подарки на дни рождения, продовольствие – всё бременем ложится на купцов.
Во всех учреждениях налицо казнокрадство и произвол: лекарств для больных никто не приобретает, они ходят грязные, как кузнецы, кормят их одной капустой; полицейский избил вдову и уверяет, что “она сама себя высекла”; на почте вскрываются все письма, почмейстер сделал их чтение своим увлечением. В училище преподают психически неуравновешенные люди: один гримасы строит, другой в пафосе может стул разбить.
В целом, 1- ое действие является самым содержательно-информативным в осуществлении писательского замысла – создать сатиру на чиновничью Россию.
Второй вариант анализа:
Городничий Антон Сквозник-Дмухановский собирает у себя отцов города и сообщает им пренеприятное известие: «К нам едет ревизор». Чиновники поражены и испуганы. Больше всего волнуется сам городничий: в местном хозяйстве много непорядков. В передней у судьи Ляпкина-Тяпкина сторожа держат гусей с гусенками, а от заседателя постоянно пахнет так, как будто он только что вышел из винокуренного завода. Больные в больнице грязны и по виду похожи на кузнецов, а учителя в училищах имеют вольнодумное выражение лица
Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний). Художні засоби “Іван Підкова” • рефрен: «Було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»; • риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Первый вариант анализа: Первое действие комедии “Ревизор” содержит двойную завязку, приводящую в движение всех героев: в 1-ом явлении городничий сообщает о ревизоре, который приедет для тайной инспекции дел в городе, а в 3-ем явлении прибежавшие Бобчинский и Добчинский сообщают, что уже две недели чиновник из Петербурга живёт в гостинице и по всем признакам это и есть ревизор.
1-ое действие интересно не только двойной завязкой, но и тем, что в нём по сути происходит полное сатирическое разоблачение всех должностных преступлений, которые совершают “отцы” города. Из отданных городничим приказаний становится известно о “грешках” чиновников. Они берут взятки, самые безобидные – борзыми щенками у судьи. Больше всех погряз в этом городничий: шубы, шали, ткань в штуках, подарки на дни рождения, продовольствие – всё бременем ложится на купцов.
Во всех учреждениях налицо казнокрадство и произвол: лекарств для больных никто не приобретает, они ходят грязные, как кузнецы, кормят их одной капустой; полицейский избил вдову и уверяет, что “она сама себя высекла”; на почте вскрываются все письма, почмейстер сделал их чтение своим увлечением. В училище преподают психически неуравновешенные люди: один гримасы строит, другой в пафосе может стул разбить.
В целом, 1- ое действие является самым содержательно-информативным в осуществлении писательского замысла – создать сатиру на чиновничью Россию.
Второй вариант анализа:
Городничий Антон Сквозник-Дмухановский собирает у себя отцов города и сообщает им пренеприятное известие: «К нам едет ревизор». Чиновники поражены и испуганы. Больше всего волнуется сам городничий: в местном хозяйстве много непорядков. В передней у судьи Ляпкина-Тяпкина сторожа держат гусей с гусенками, а от заседателя постоянно пахнет так, как будто он только что вышел из винокуренного завода. Больные в больнице грязны и по виду похожи на кузнецов, а учителя в училищах имеют вольнодумное выражение лица
Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний). Художні засоби “Іван Підкова” • рефрен: «Було колись…»; • метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; • епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; • звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гост вам!»; • риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ivan-pidkova-shevchenko-analiz/
Объяснение: