Напишите сочинение с опорой на текст. произведение капитанская дочка.
по плану:
1 герой повести «капитанская дочка», о котором мне хотелось бы рассказать.
2 как эпиграф к роману а.с. пушкина «капитанская дочка» («береги честь смолоду») связан с
идейным содержанием произведения?
1) вступление. дать определение понятия чести; кто произносит в романе эти слова?
2) основная часть. кто является защитником чести? (поступки) кто уронил свою честь?
3) вывод
отношение автора к героям
почему, по вашему мнению, свой роман а.с. пушкин назвал «капитанская дочка»?
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Объяснение:
Комедия Александра Сергеевича Грибоедова была написана в годы создания тайных революционных организаций декабристов.В ней отражена борьба прогрессивно мыслящих людей с косным обществом дворян-крепостников,борьба нового мировоззрения со старым.Эту борьбу идей "века нынешнего"и"века минувшего"Грибоедов показал с точки зрения передового человека своего времени,близкого по взглядам к декабристам.
С сентября 1823 Грибоедов живет в Москве и продолжает там работу над комедией, непрерывно улучшая ее. В мае 1824 г. Александр Сергеевич уехал в Петербург. Здесь комедия снова подверглась переработке, особенно последний акт тебя моего манускрипта никому не читать и предать его огню, коли решишься,- пишет Грибоедов Бегичеву из Петербурга,- он так несовершенен, так нечист; представь себе, что я с лишком восемьдесят стихов или, лучше сказать, рифм переменил, теперь гладко, как стекло… Кроме того, на дороге мне пришло в голову приделать новую развязку; я ее вставил между сценой Чацкого, когда он увидел свою негодяйку со свечою над лестницей, и перед тем, как ему обличить ее; живая, быстрая вещь, стихи искрами посыпались» . Грибоедов переживал большой творческий подъем.
Осенью 1824 г. работа была закончена, но и в 1825 г., вплоть до своего возвращения из отпуска, писатель вносил в текст комедии отдельные поправки. Начались цензурные хлопоты. Все попытки напечатать «Горе от ума» не увенчались успехом. «На мою комедию не надейтесь, ей нет пропуску; хорошо, что я к этому готов был» ,- сообщает автор Вяземскому еще в июне 1824 г. Безуспешны были ходатайства Грибоедова осенью того же года и в Министерстве внутренних дел.
Невозможной оказалась и постановка «Горя от ума» в театре. Попытка поставить комедию хотя бы на сцене петербургского театрального училища в мае 1825 г. кончилась неудачей. Об этом рассказывает в своих записках известный артист того времени П. А. Каратыгин: «Мы с Григорьевым предложили