Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.
Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.
Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.
Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.
Никто не сможет дать точного определения понятию «любовь», ведь у каждого человека она своя, все люди видят ее по-разному: для одних это может быть смысл жизни, другие наоборот скажут, что любовь причиняет боль и страдания, для кого-то это просто игра. На мой взгляд любовь - чистое чувство, но в это же самое время трудное и непонятное.
Я считаю, что в наше время, все реже встречаются пары, у которых любовь настоящая, искренняя, люди не имеют понятия о том, что это такое, большинство просто подменило чувства материальными ценностями и благами, девушки выбирают себе молодых людей, смотря на их достаток, молодые люди хотят видеть рядом с собой некий идеал. Оба чаще всего только требуют чего-то от другого человека, хотят больше получать, а не отдавать, не желают слушать другого, но любить значит уметь жертвовать чем-то ради дорогого человека, уметь идти на уступки. Любить - означает уметь подавлять свой эгоизм и жить не только ради одних своих интересов, когда делаешь какие-либо приятные вещи, не ожидая чего-то взамен, не прося ничего, просто для того, чтобы человеку, которого ты любишь было бы хорошо. Это все касается и мужчин и женщин, оба должны заботиться друг о друге и быть равноправными. Любовь, безусловно, необходимо проявлять видимым образом. И это не означает какие-либо цветы, конфеты, вещи, подарки. Куда важнее уважение к мнению дорогого тебе человека, прощение, взаимопонимание.
Думаю, любовь также не может появиться мгновенно, как говорят с первого взгляда. Безусловно, может понравиться внешность человека, при общении с ним вам понравятся какие-либо черты его характера, которые он сам решит показать, чаще всего это положительные качества, но ведь в каждом из нас есть и недостатки, идеальных людей не бывает. И, на мой взгляд, если ты говоришь, что любишь человека, то необходимо любить и его недостатки, не стоит постоянно говорить о них ему, наверняка он и сам о них знает, и лучше работать над ними вместе.
Любовь это каждодневная работа и самый большой труд, она не приходит и не уходит сама, независимо от нашего желания.
(Скорочено)
Розділи 1—10
Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.
Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.
Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.
Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.
Объяснение: надеюсь я так панела...
Никто не сможет дать точного определения понятию «любовь», ведь у каждого человека она своя, все люди видят ее по-разному: для одних это может быть смысл жизни, другие наоборот скажут, что любовь причиняет боль и страдания, для кого-то это просто игра. На мой взгляд любовь - чистое чувство, но в это же самое время трудное и непонятное.
Я считаю, что в наше время, все реже встречаются пары, у которых любовь настоящая, искренняя, люди не имеют понятия о том, что это такое, большинство просто подменило чувства материальными ценностями и благами, девушки выбирают себе молодых людей, смотря на их достаток, молодые люди хотят видеть рядом с собой некий идеал. Оба чаще всего только требуют чего-то от другого человека, хотят больше получать, а не отдавать, не желают слушать другого, но любить значит уметь жертвовать чем-то ради дорогого человека, уметь идти на уступки. Любить - означает уметь подавлять свой эгоизм и жить не только ради одних своих интересов, когда делаешь какие-либо приятные вещи, не ожидая чего-то взамен, не прося ничего, просто для того, чтобы человеку, которого ты любишь было бы хорошо. Это все касается и мужчин и женщин, оба должны заботиться друг о друге и быть равноправными. Любовь, безусловно, необходимо проявлять видимым образом. И это не означает какие-либо цветы, конфеты, вещи, подарки. Куда важнее уважение к мнению дорогого тебе человека, прощение, взаимопонимание.
Думаю, любовь также не может появиться мгновенно, как говорят с первого взгляда. Безусловно, может понравиться внешность человека, при общении с ним вам понравятся какие-либо черты его характера, которые он сам решит показать, чаще всего это положительные качества, но ведь в каждом из нас есть и недостатки, идеальных людей не бывает. И, на мой взгляд, если ты говоришь, что любишь человека, то необходимо любить и его недостатки, не стоит постоянно говорить о них ему, наверняка он и сам о них знает, и лучше работать над ними вместе.
Любовь это каждодневная работа и самый большой труд, она не приходит и не уходит сама, независимо от нашего желания.