Для кожної людини поняття слова щастя це своє особливе значення. Для когось щастя це матеріальні цінності,іньші щастям вважають якийсь талан,вдачу. Іноді трапляється так,що щастя це саме те чого невистачає або взагалі немає у нашому житті. Наприклад для хворого щастя це здоров*я.Особисто для мене щастя це коли мої близькі та рідні здорові та поруч зі мною.Не так багато треба нам у нашому сучасному житті.У всіх є можливість працювати та забеспечити себе необхідним,навчатися та познавати щось цікаве та нове,мати друзів та делитися враженнями один з одним. Ще одна річ є що робе людину насправді щасливою. Це кохання.Томущо людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття.Одже для того щоб бути щасливою людиною нетреба занатто багато.Посміхайтесь частіше один одному,робіть гарні справи,бережіть один одного,цінуйте те що маєте і щастя неодмін буде завжди у вашіх долонях.
Русская классическая литература 19 века – это литература поиска. Русские писатели стремились ответить на вечные вопросы бытия: о смысле жизни, о счастье, о Родине, о природе человека, о законах жизни и Вселенной, о Боге. Их волновало и то, что происходило в России, куда двигалось ее развитие, какое будущее ее ожидало.
В связи с этим русских писателей неизбежно волновал вопрос о «герое времени» - человеке, с которым связывались все надежды и чаяния русской интеллигенции. Этот собирательный образ был как бы лицом поколения, его типичным выразителем.
Так, А.С. Пушкин в своем романе «Евгений Онегин» изображает молодого петербуржского аристократа - героя 20 годов 19 века.
Мы узнаем о воспитании, образовании, образе жизни Евгения Онегина. Этот герой не получил глубокого образования. Он – поклонник моды, делает и читает только то, чем можно блеснуть на приеме или на званом обеде.
Единственное, что интересовало Онегина и в чем он добился совершенства – это «наука страсти нежной». Герой рано научился лицемерить, притворяться, обманывать, чтобы добиться своей цели. Но душа его всегда при этом оставалась пуста, тешилось лишь одно самолюбие.
Для кожної людини поняття слова щастя це своє особливе значення. Для когось щастя це матеріальні цінності,іньші щастям вважають якийсь талан,вдачу. Іноді трапляється так,що щастя це саме те чого невистачає або взагалі немає у нашому житті. Наприклад для хворого щастя це здоров*я.Особисто для мене щастя це коли мої близькі та рідні здорові та поруч зі мною.Не так багато треба нам у нашому сучасному житті.У всіх є можливість працювати та забеспечити себе необхідним,навчатися та познавати щось цікаве та нове,мати друзів та делитися враженнями один з одним. Ще одна річ є що робе людину насправді щасливою. Це кохання.Томущо людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття.Одже для того щоб бути щасливою людиною нетреба занатто багато.Посміхайтесь частіше один одному,робіть гарні справи,бережіть один одного,цінуйте те що маєте і щастя неодмін буде завжди у вашіх долонях.
Русская классическая литература 19 века – это литература поиска. Русские писатели стремились ответить на вечные вопросы бытия: о смысле жизни, о счастье, о Родине, о природе человека, о законах жизни и Вселенной, о Боге. Их волновало и то, что происходило в России, куда двигалось ее развитие, какое будущее ее ожидало.
В связи с этим русских писателей неизбежно волновал вопрос о «герое времени» - человеке, с которым связывались все надежды и чаяния русской интеллигенции. Этот собирательный образ был как бы лицом поколения, его типичным выразителем.
Так, А.С. Пушкин в своем романе «Евгений Онегин» изображает молодого петербуржского аристократа - героя 20 годов 19 века.
Мы узнаем о воспитании, образовании, образе жизни Евгения Онегина. Этот герой не получил глубокого образования. Он – поклонник моды, делает и читает только то, чем можно блеснуть на приеме или на званом обеде.
Единственное, что интересовало Онегина и в чем он добился совершенства – это «наука страсти нежной». Герой рано научился лицемерить, притворяться, обманывать, чтобы добиться своей цели. Но душа его всегда при этом оставалась пуста, тешилось лишь одно самолюбие.