Запрос «владимир святой» перенаправляется сюда; см. также другие значения.запрос «владимир красное солнышко» перенаправляется сюда; см. также другие значения.
влади́мир i святосла́вич (др.-рус. володимѣръ свѧтославичь, около 960 года — 15 июля 1015 год) — князь новгородский(970—988), великий князь киевский (978—1015), при котором произошло крещение руси.
стал новгородским князем в 970 году, захватил киевский престол в 978 году. в 988 году выбрал православное христианствов качестве государственной религии государства. в крещении получил христианское имя василий. известен также как владимир святой, владимир великий, владимир креститель (в церковной ). по мнению исследователей былинного эпоса, владимир святославович является одним из прообразов собирательного былинногоперсонажа, владимира красное солнышко. прославлен в лике святых как равноапостольный; день памяти в — 15 (28) июля и в соборах галицких, псковских, киевских[1] и волынских[2][3] святых.
содержание [убрать] 1имя владимир2происхождение и воспитание3княжение в новгороде4киевское княжение4.1приход на киевский престол4.2языческое правление4.3крещение4.4военные походы5законодательство и чеканка монеты6культурно-социальная политика6.1щедрость князя7семья и дети8последние годы9в «слове о полку игореве»10память о владимире крестителе10.1церковное почитание10.1.1храмы в честь князя владимира10.2князь владимир в искусстве10.2.1былинный и фольклорный образ10.2.2в беллетристике10.2.3в кинематографе10.2.4в мультфильмах10.3ордена10.4памятники10.5князь владимир на деньгах10.5. монеты10.5.2современные монеты и банкноты10.6князь владимир в филателии10. объекты10.8улицы, проспекты10.9учебные учреждения10.10медицинские учреждения10.11князь владимир на знаках политических организаций10.12другие объекты, названные в честь князя владимира11предки12см. имя владимир[править | править вики-текст]
владимир святославович - третий киевский князь, носящий славянское имя. однако скандинавское влияние в княжеском именосвесть временных лет», князь владимир крестился в 988 году, взял корсунь на 3-й год после крещения с целью захвата христианских святынь и только потом вытребовал себе жену от визанских писателей митрополит иларион.
при владимире начинается масштабное каменное строительство на руси
Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.
влади́мир i святосла́вич (др.-рус. володимѣръ свѧтославичь, около 960 года — 15 июля 1015 год) — князь новгородский(970—988), великий князь киевский (978—1015), при котором произошло крещение руси.
стал новгородским князем в 970 году, захватил киевский престол в 978 году. в 988 году выбрал православное христианствов качестве государственной религии государства. в крещении получил христианское имя василий. известен также как владимир святой, владимир великий, владимир креститель (в церковной ). по мнению исследователей былинного эпоса, владимир святославович является одним из прообразов собирательного былинногоперсонажа, владимира красное солнышко. прославлен в лике святых как равноапостольный; день памяти в — 15 (28) июля и в соборах галицких, псковских, киевских[1] и волынских[2][3] святых.
содержание [убрать] 1имя владимир2происхождение и воспитание3княжение в новгороде4киевское княжение4.1приход на киевский престол4.2языческое правление4.3крещение4.4военные походы5законодательство и чеканка монеты6культурно-социальная политика6.1щедрость князя7семья и дети8последние годы9в «слове о полку игореве»10память о владимире крестителе10.1церковное почитание10.1.1храмы в честь князя владимира10.2князь владимир в искусстве10.2.1былинный и фольклорный образ10.2.2в беллетристике10.2.3в кинематографе10.2.4в мультфильмах10.3ордена10.4памятники10.5князь владимир на деньгах10.5. монеты10.5.2современные монеты и банкноты10.6князь владимир в филателии10. объекты10.8улицы, проспекты10.9учебные учреждения10.10медицинские учреждения10.11князь владимир на знаках политических организаций10.12другие объекты, названные в честь князя владимира11предки12см. имя владимир[править | править вики-текст]владимир святославович - третий киевский князь, носящий славянское имя. однако скандинавское влияние в княжеском именосвесть временных лет», князь владимир крестился в 988 году, взял корсунь на 3-й год после крещения с целью захвата христианских святынь и только потом вытребовал себе жену от визанских писателей митрополит иларион.
при владимире начинается масштабное каменное строительство на руси
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.