До Діка Сенда всі герої ставляться з повагою, сподіваючись на його силу й розум, і лише Негоро і Гарріс вороже ставляться до капітана, бо він стає на заваді їхнім підступним планам.
Мені подобається цей герой своєю сміливістю, відповідальністю. Він викликає повагу ще й тому, що в наш час 15-річні хлопці тільки вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають змоги проявити свої якості характеру у таких романтичних пригодах та подорожах, в яких побував Дік Сенд. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим можна й у звичайному житті, треба лише прагнути цього.
Рассказ о ПавлушеПавлуше не более 12 лет.У него черные, всклоченные волосы, серые глаза, широкие скулы, бледное, рябое лицо, большой, но правильный рот, огромная голова, приземистое, неуклюжие тело, неказистый. Одежда Павлуши состоит из простой замашной рубахи и заплатанных портов. В рассказе он варил картошку и рассказывал истории о солнечном затмении, Тришке (Антихристе), лягушках и юге. Но если Илюша в основном видел за всеми происшествиями чудеса и суеверия, то Павлуша, хотя ребята и ровесники, всегда находил рациональные объяснения. Этим мне он очень понравился.По характеру Павлуша спокойный и удалой, смелый и решительный: «Без хворостинки в руке, ночью, он, нимало не колеблясь, поскакал один на волка…»Он всегда настороже: когда рассказчик под утро подошел к мальчикам, которые как убитые уже спали у костра, только Павлуша «приподнялся до половины и пристально посмотрел» на чужака, проверяя, все ли в порядке.В конце произведения рассказчик поведал нам, что Павлуша убился, упав с лошади. В конце рассказа И.С. Тургенев сказал о Павлуше: «Жаль, славный был парень!» Мне тоже жаль, что Павлуша погиб, потому что он был умный и смелый мальчик.
До Діка Сенда всі герої ставляться з повагою, сподіваючись на його силу й розум, і лише Негоро і Гарріс вороже ставляться до капітана, бо він стає на заваді їхнім підступним планам.
Мені подобається цей герой своєю сміливістю, відповідальністю. Він викликає повагу ще й тому, що в наш час 15-річні хлопці тільки вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають змоги проявити свої якості характеру у таких романтичних пригодах та подорожах, в яких побував Дік Сенд. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим можна й у звичайному житті, треба лише прагнути цього.