Родился 27 июня (10 июля) 1905 года в Покровской слободе (ныне город Энгельс, Саратовская область) в семье врача Абрама Григорьевича Кассиля и учительницы музыки, затем зубного врача Анны Иосифовны Перельман.
Учился в гимназии, после революции преобразованной в Единую трудовую школу, которую окончил в 1923 году.
Сотрудничал с Покровской детской библиотекой-читальней, при которой организовывались для детей рабочих различные кружки, в том числе издавался и рукописный журнал, редактором и художником которого был Кассиль.
С 1923 года жил в Москве.
В 1927 году окончил три курса физико-математического факультета МГУ. С 1925 года начал заниматься литературой.
В 1928-1937 годах был очеркистом, фельетонистом и специальным
корреспондентом газеты «Известия». В 1937 году, затем в 1941-1942
годах — ответственный редактор журнала «Мурзилка».
В годы Великой Отечественной войны Л.А. Кассиль выступал по радио, в школах, воинских частях, на предприятиях Москвы и Урала. В 1947-1948 годах работал председателем комиссии по детской литературе СП СССР.
В 1947-1949 годах был руководителем семинара детской литературы в
Литературном институте имени А.М. Горького.
Как детского писателя его первым представил В.В. Маяковский (журнал «Новый ЛЕФ», 1927). Самое значительное из его произведений, «Кондуит и Швамбрания» (1928-1931), написанное на автобиографическом материале, рассказывает о жизни гимназистов в дореволюционной России. После ареста младшего брата писателя Иосифа Кассиля в 1937 году книга много лет не переиздавалась, но не была изъята из библиотек. «Вратарь Республики» (1937) — первый советский роман о спорте. Участник групп «ЛЕФ» и «Реф».
Автор идеи проведения Книжкиных именин, трансформировавшихся со
временем в Неделю детской книги.
Писатель жил в Москве, с 1947 по 1970 годы — в Камергерском переулке, № 5/7 стр. 1, кв. № 23 (на доме установлена мемориальная доска).
Умер в Москве 21 июня 1970 года (от инфаркта, случившегося, когда он смотрел телетрансляцию финального матча на первенстве мира по футболу).
Похоронен на Новодевичьем кладбище столицы (участок № 2).
В городе Энгельсе существует Дом-музей Льва Кассиля и улица его имени, а в сквере его имени на Площади Свободы писателю установлен памятник.
Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.
Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.
Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний щоб прилучитися до якогось іншого який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.
Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.
ЕНЮ
ЛЕВ КАССИЛЬ
Годы жизни
10.07.1905 - 21.06.1970
Категория
Сценарист
Фильмография
17 работ в 17 проектах
Обсуждение
9 сообщений
Лев Кассиль:
смотреть фильмы онлайн
БИОГРАФИЯ
КАССИЛЬ ЛЕВ АБРАМОВИЧ
Советский писатель, сценарист.
Член-корреспондент АПН СССР (1965).
Лауреат Сталинской премии третьей степени (1951).
Родился 27 июня (10 июля) 1905 года в Покровской слободе (ныне город Энгельс, Саратовская область) в семье врача Абрама Григорьевича Кассиля и учительницы музыки, затем зубного врача Анны Иосифовны Перельман.
Учился в гимназии, после революции преобразованной в Единую трудовую школу, которую окончил в 1923 году.
Сотрудничал с Покровской детской библиотекой-читальней, при которой организовывались для детей рабочих различные кружки, в том числе издавался и рукописный журнал, редактором и художником которого был Кассиль.
С 1923 года жил в Москве.
В 1927 году окончил три курса физико-математического факультета МГУ. С 1925 года начал заниматься литературой.
В 1928-1937 годах был очеркистом, фельетонистом и специальным
корреспондентом газеты «Известия». В 1937 году, затем в 1941-1942
годах — ответственный редактор журнала «Мурзилка».
В годы Великой Отечественной войны Л.А. Кассиль выступал по радио, в школах, воинских частях, на предприятиях Москвы и Урала. В 1947-1948 годах работал председателем комиссии по детской литературе СП СССР.
В 1947-1949 годах был руководителем семинара детской литературы в
Литературном институте имени А.М. Горького.
Как детского писателя его первым представил В.В. Маяковский (журнал «Новый ЛЕФ», 1927). Самое значительное из его произведений, «Кондуит и Швамбрания» (1928-1931), написанное на автобиографическом материале, рассказывает о жизни гимназистов в дореволюционной России. После ареста младшего брата писателя Иосифа Кассиля в 1937 году книга много лет не переиздавалась, но не была изъята из библиотек. «Вратарь Республики» (1937) — первый советский роман о спорте. Участник групп «ЛЕФ» и «Реф».
Автор идеи проведения Книжкиных именин, трансформировавшихся со
временем в Неделю детской книги.
Писатель жил в Москве, с 1947 по 1970 годы — в Камергерском переулке, № 5/7 стр. 1, кв. № 23 (на доме установлена мемориальная доска).
Умер в Москве 21 июня 1970 года (от инфаркта, случившегося, когда он смотрел телетрансляцию финального матча на первенстве мира по футболу).
Похоронен на Новодевичьем кладбище столицы (участок № 2).
В городе Энгельсе существует Дом-музей Льва Кассиля и улица его имени, а в сквере его имени на Площади Свободы писателю установлен памятник.
Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.
Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.
Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний щоб прилучитися до якогось іншого який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.
Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.
Напиши что то по меньше если лень писать всё