Головний герой твору Вальтера Скотта молодий чоловік на ім’я Айвенго напевно викликає безліч емоцій у всіх читачів цього твору. Так відбувається з цілком зрозумілої причини – Айвенго цікавий з багатьох точок зору і викликає велику повагу. Особисто я почав перейматися інтересом і симпатією до головного героя вже на самому початку твору. Я помітив, що Айвенго помітно перевершував багатьох своїх однолітків, як мінімум, тому, що чудово володів зброєю. Саме по собі вміння поводитися зі зброєю виділяє людину з позитивної сторони.
Однак
варто зазначити, що Айвенго був напрочуд вольовим і чесною чоловіком. Тобто, його високі фізичні дані та вміння поводитися зі зброєю доповнювалися також і високими моральними та етичними якостями. На жаль для Айвенго, у нього виник серйозний конфлікт з власним батьком, за що молодий чоловік був вигнаний з дому. Втім, це аж ніяк не зіпсувало йому долю. Він був досить сильним, щоб потрапити на службу до короля і служити йому вірою і правдою. Айвенго став справжнім лицарем. Він допомагав багатьом людям, в тому числі і тим, хто був значно слабший за нього. Він робив добрі справи, ризикуючи власним здоров’ям і навіть життям,
щоб бути корисним для звичайних людей, які могли відплатити йому лише добрим словом і не більше.
Враховуючи все вищесказане, можна прийти до однозначного висновку про те, що Айвенго – це, по-перше, ідеальний воїн, який не був тільки вміли, але й сміливий, відважний, здатний на ризиковані вчинки, подолання болю і боротьбу до кінця за свої цілі і переконання. Крім того, звичайно, було безліч випадків, коли йому доводилося проявляти свої високі людські якості – благородство, вірність, відданість близьким людям і тим, кого він поважав. Особисто я не знаю людей, схожих на Айвенго, в сучасному житті. В даний час, як мені здається, допомагати комусь просто так і безоплатно вважається ознакою дурості, а тому подібне лицарство фактично неможливе.
Беручи до уваги велику кількість позитивних сторін Айвенго, вважаю за потрібне відзначити, що він просто не може не сподобатися. Звичайно, цей літературний герой мені дуже запам’ятався. Зі сторінок твору він здається просто надлюдиною, яка не має слабких місць і вправна практично у всьому. Я розумію, що це лише враження, тим не менше, воно дуже сильне. Було б дуже цікаво познайомитись з Айвенго особисто, поставити йому конкретні питання про його життя, справи і успіхи. Це лише підтверджує те, що цей герой справив на мене найкраще враження.
Простакова: "Нашел помещика дурака бессчётного, а жену презлую фурию, которой адский нрав делает несчастье целого их дома"(фраза Правдина лучше всего характеризует Простакову)
Скотинин: " Ну, будь я свиной сын, если я буду её мужем или Митрофан уродом"(Он и так был "свиным сыном", поэтому его фразу можно отнести к его описанию)
Митрофан: "Странное дело, братец, как родня на родню походить может, Митрофанушка наш весь в дядю.. . "( Думаю, что фраза Простаковой описывает Митрофана, как продолжителя их рода Скотининых) " он хотя и 16-ти лет, а достиг уже последней степени своего совершенства и дале не пойдет"(фраза Софьи)
Стародум: "Отец мой непрестанно мне твердил одно и то же: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время"(думаю здесь можно обойтись без комментарий)
Правдин: "Я определен членом в здешнем наместничестве. . .из собственного подвига (побуждения) сердца моего, не оставляю замечать тех злонравных надежд. . "( Правдин - благородный человек, замечающий многое, и который пытается Характеристика-фраза, думаю, подходит)
Айвенго?”
Головний герой твору Вальтера Скотта молодий чоловік на ім’я Айвенго напевно викликає безліч емоцій у всіх читачів цього твору. Так відбувається з цілком зрозумілої причини – Айвенго цікавий з багатьох точок зору і викликає велику повагу. Особисто я почав перейматися інтересом і симпатією до головного героя вже на самому початку твору. Я помітив, що Айвенго помітно перевершував багатьох своїх однолітків, як мінімум, тому, що чудово володів зброєю. Саме по собі вміння поводитися зі зброєю виділяє людину з позитивної сторони.
Однак
варто зазначити, що Айвенго був напрочуд вольовим і чесною чоловіком. Тобто, його високі фізичні дані та вміння поводитися зі зброєю доповнювалися також і високими моральними та етичними якостями. На жаль для Айвенго, у нього виник серйозний конфлікт з власним батьком, за що молодий чоловік був вигнаний з дому. Втім, це аж ніяк не зіпсувало йому долю. Він був досить сильним, щоб потрапити на службу до короля і служити йому вірою і правдою. Айвенго став справжнім лицарем. Він допомагав багатьом людям, в тому числі і тим, хто був значно слабший за нього. Він робив добрі справи, ризикуючи власним здоров’ям і навіть життям,
щоб бути корисним для звичайних людей, які могли відплатити йому лише добрим словом і не більше.
Враховуючи все вищесказане, можна прийти до однозначного висновку про те, що Айвенго – це, по-перше, ідеальний воїн, який не був тільки вміли, але й сміливий, відважний, здатний на ризиковані вчинки, подолання болю і боротьбу до кінця за свої цілі і переконання. Крім того, звичайно, було безліч випадків, коли йому доводилося проявляти свої високі людські якості – благородство, вірність, відданість близьким людям і тим, кого він поважав. Особисто я не знаю людей, схожих на Айвенго, в сучасному житті. В даний час, як мені здається, допомагати комусь просто так і безоплатно вважається ознакою дурості, а тому подібне лицарство фактично неможливе.
Беручи до уваги велику кількість позитивних сторін Айвенго, вважаю за потрібне відзначити, що він просто не може не сподобатися. Звичайно, цей літературний герой мені дуже запам’ятався. Зі сторінок твору він здається просто надлюдиною, яка не має слабких місць і вправна практично у всьому. Я розумію, що це лише враження, тим не менше, воно дуже сильне. Було б дуже цікаво познайомитись з Айвенго особисто, поставити йому конкретні питання про його життя, справи і успіхи. Це лише підтверджує те, що цей герой справив на мене найкраще враження.
Простакова: "Нашел помещика дурака бессчётного, а жену презлую фурию, которой адский нрав делает несчастье целого их дома"(фраза Правдина лучше всего характеризует Простакову)
Скотинин: " Ну, будь я свиной сын, если я буду её мужем или Митрофан уродом"(Он и так был "свиным сыном", поэтому его фразу можно отнести к его описанию)
Митрофан: "Странное дело, братец, как родня на родню походить может, Митрофанушка наш весь в дядю.. . "( Думаю, что фраза Простаковой описывает Митрофана, как продолжителя их рода Скотининых) " он хотя и 16-ти лет, а достиг уже последней степени своего совершенства и дале не пойдет"(фраза Софьи)
Стародум: "Отец мой непрестанно мне твердил одно и то же: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время"(думаю здесь можно обойтись без комментарий)
Правдин: "Я определен членом в здешнем наместничестве. . .из собственного подвига (побуждения) сердца моего, не оставляю замечать тех злонравных надежд. . "( Правдин - благородный человек, замечающий многое, и который пытается Характеристика-фраза, думаю, подходит)