Цитатный план к рассказу о герое 1.Вступление. Мир детства в рассказе В.Г.Распутина "Уроки французского".
2.Основная часть. Какие жизненные уроки извлёк герой рассказа В.Распутина?
а. забота Лидии Михайловны о мальчике.
б. голод толкнул мальчика на игру в "Чику".
в. мальчик на всю жизнь запомнил подарок Лидии Михайловны.
3.Мальчик понял что он не одинок, что есть на свете доброта, отзывчивость, любовь. Добро всегда бескорыстно, а потому бесценно. Сочинение Перед нами предстают обычный сельский мальчик и учительница районной школы. Нелегкая судьба и голод заставляют героя связаться с местными мальчишками и начать играть на деньги в «чику». Однако по чистоте своей души, уму, честности он совсем не похож на других ребят. Поэтому он не согласен мириться с несправедливостью и обманом, которым пользуются подростки. Старшие мальчишки начинают безжалостно бить и унижать мальчика, пресекая его попытки отстоять справедливость. Именно в этот момент на герою приходит школьная учительница Лидия Михайловна.
Узнав, что ученики играют на деньги, она решает поговорить с мальчиком и выяснить, для чего он этим занимается. После разговора она понимает, что парнишка играет не ради самих денег и не из азарта. Ему нужен рубль на молоко. Он недоедает, и у него нет другого достать так необходимые ему деньги. Герой проникается доверием к своей учительнице, мальчик не в силах обманывать эту женщину. Он открывает ей душу, рассказывает о трудностях своей жизни. Лидия Михайловна приглашает своего ученика
заниматься дополнительно по французскому, но это, по большому счету, лишь предлог. На самом деле ее глубоко волнует его судьба, она стремится как-нибудь ему. Но гордый мальчик не соглашается принимать просто так эту Он отказывается ужинать у своей учительницы, возмущенно возвращает ей посылку с продуктами. И тогда женщина находит выход. Она предлагает ему играть с ней — сначала просто так, затем на деньги. Мальчик соглашается. Но он строго следит за тем, чтобы игра была честной, чтобы учительница не поддавалась ему. Справедливо выигранные деньги он согласен принять.
Лидия Михайловна нашла удачный выход, и теперь у героя снова появились деньги, он снова может покупать себе молоко. И при этом он не связался с сомнительной компанией бездельников. Так учительница, рискуя потерять работу своего ученика ему выжить и не потерять себя, своей индивидуальности, своего достоинства.
Объяснение:Еліза Дуліттл, квіткарка. Шоу описує її наступним чином. Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом’яний капелюх, сильно постраждалий на своєму віку від лондонського пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, що не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видно коричневу спідницю і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурую. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста. У ході п’єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимови, у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності. «Роль ця стала улюбленою жіночою роллю в театр багатьох актрис».
Генрі Хіггінс, професор фонетики. Заробляє на життя, навчаючи розбагатілих вискочок аристократичній вимові, завдяки чому вони розраховують увійти в світське суспільство. Характеристика автора: Міцний, повнокровний, завидного здоров’я чоловік років сорока або близько того; на ньому чорний сюртук, які носять адвокати і лікарі, крохмальний комірець і чорний шовковий галстук. Він належить до енергійно типу людей науки, які з живим і навіть пристрасним інтересом ставляться до всього, що може стати предметом наукового дослідження, і цілком байдужі до речей, що стосуються особисто їх або оточуючих, у тому числі до чужих почуттів. По суті, незважаючи на свій вік і комплекцію, він дуже схожий на невгамовну дитину, шумно і стрімко реагує на все, що привертає його увагу, і, як дитина, потребує постійного нагляду, щоб випадково не накоїти лиха. Добродушна буркотливість, властива йому, коли він у доброму гуморі, змінюється бурхливими спалахами гніву, як тільки що-небудь не по ньому; але він настільки щирий і так далекий від злісних спонукань, що викликає симпатію навіть тоді, коли явно не правий
Альфред Дуліттл, батько Елізи. Літній, але ще дуже кремезний чоловік у робочому одязі сміттяра і в капелюсі, поля якого спереду зрізані, а ззаду накривають шию і плечі. Риси обличчя енергійні і характерні: відчувається людина, якій однаково незнайомі страх і совість. У нього надзвичайно виразний голос – наслідок звички давати повну волю почуттям
1.Вступление. Мир детства в рассказе В.Г.Распутина "Уроки французского".
2.Основная часть. Какие жизненные уроки извлёк герой рассказа В.Распутина?
а. забота Лидии Михайловны о мальчике.
б. голод толкнул мальчика на игру в "Чику".
в. мальчик на всю жизнь запомнил подарок Лидии Михайловны.
3.Мальчик понял что он не одинок, что есть на свете доброта, отзывчивость, любовь. Добро всегда бескорыстно, а потому бесценно.
Сочинение
Перед нами предстают обычный сельский мальчик и учительница районной школы. Нелегкая судьба и голод заставляют героя связаться с местными мальчишками и начать играть на деньги в «чику». Однако по чистоте своей души, уму, честности он совсем не похож на других ребят. Поэтому он не согласен мириться с несправедливостью и обманом, которым пользуются подростки. Старшие мальчишки начинают безжалостно бить и унижать мальчика, пресекая его попытки отстоять справедливость. Именно в этот момент на герою приходит школьная учительница Лидия Михайловна.
Узнав, что ученики играют на деньги, она решает поговорить с мальчиком и выяснить, для чего он этим занимается. После разговора она понимает, что парнишка играет не ради самих денег и не из азарта. Ему нужен рубль на молоко. Он недоедает, и у него нет другого достать так необходимые ему деньги. Герой проникается доверием к своей учительнице, мальчик не в силах обманывать эту женщину. Он открывает ей душу, рассказывает о трудностях своей жизни. Лидия Михайловна приглашает своего ученика
заниматься дополнительно по французскому, но это, по большому счету, лишь предлог. На самом деле ее глубоко волнует его судьба, она стремится как-нибудь ему. Но гордый мальчик не соглашается принимать просто так эту Он отказывается ужинать у своей учительницы, возмущенно возвращает ей посылку с продуктами. И тогда женщина находит выход. Она предлагает ему играть с ней — сначала просто так, затем на деньги. Мальчик соглашается. Но он строго следит за тем, чтобы игра была честной, чтобы учительница не поддавалась ему. Справедливо выигранные деньги он согласен принять.
Лидия Михайловна нашла удачный выход, и теперь у героя снова появились деньги, он снова может покупать себе молоко. И при этом он не связался с сомнительной компанией бездельников. Так учительница, рискуя потерять работу своего ученика ему выжить и не потерять себя, своей индивидуальности, своего достоинства.
ответ:на те твир
Объяснение:Еліза Дуліттл, квіткарка. Шоу описує її наступним чином. Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом’яний капелюх, сильно постраждалий на своєму віку від лондонського пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, що не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видно коричневу спідницю і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурую. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста. У ході п’єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимови, у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності. «Роль ця стала улюбленою жіночою роллю в театр багатьох актрис».
Генрі Хіггінс, професор фонетики. Заробляє на життя, навчаючи розбагатілих вискочок аристократичній вимові, завдяки чому вони розраховують увійти в світське суспільство. Характеристика автора: Міцний, повнокровний, завидного здоров’я чоловік років сорока або близько того; на ньому чорний сюртук, які носять адвокати і лікарі, крохмальний комірець і чорний шовковий галстук. Він належить до енергійно типу людей науки, які з живим і навіть пристрасним інтересом ставляться до всього, що може стати предметом наукового дослідження, і цілком байдужі до речей, що стосуються особисто їх або оточуючих, у тому числі до чужих почуттів. По суті, незважаючи на свій вік і комплекцію, він дуже схожий на невгамовну дитину, шумно і стрімко реагує на все, що привертає його увагу, і, як дитина, потребує постійного нагляду, щоб випадково не накоїти лиха. Добродушна буркотливість, властива йому, коли він у доброму гуморі, змінюється бурхливими спалахами гніву, як тільки що-небудь не по ньому; але він настільки щирий і так далекий від злісних спонукань, що викликає симпатію навіть тоді, коли явно не правий
Альфред Дуліттл, батько Елізи. Літній, але ще дуже кремезний чоловік у робочому одязі сміттяра і в капелюсі, поля якого спереду зрізані, а ззаду накривають шию і плечі. Риси обличчя енергійні і характерні: відчувається людина, якій однаково незнайомі страх і совість. У нього надзвичайно виразний голос – наслідок звички давати повну волю почуттям