НЕ ПИШЕТЕ ФИГНЮ! РЕАЛЬНО НУЖНА Впишите имена персонажей пьесы «Вишнёвый сад», о которых говорится в приведенных ниже фрагментах из первого действия.
1.Входит ... с букетом; он в пиджаке и в ярко вычищенных сапогах, которые сильно скрипят; войдя, он роняет букет.
2. ... Шкафик мой родной... (Целует шкаф.) Столик мой.
3. … Не надо принимать медикаменты, милейшая... от них ни вреда, ни пользы... Дайте-ка сюда... многоуважаемая. (Берёт пилюли, высыпает их себе на ладонь, дует на них, кладёт в рот, и запивает квасом.) Вот!
Впишите имена персонажей пьесы «Вишнёвый сад», о которых говорится в приведенных ниже фрагментах из первого действия.
2).
1.Где разворачивается первое действие «Вишнёвого сада»?
2.Месяц, во время которого завершается комедия «Вишнёвый сад».
3.Событие, которое происходит в поместье Раневской во время третьего действия.
5.Герой, которого в пьесе называют «двадцать два несчастья».
7.Фамилия героя, отожествившего Россию с садом («Вся Россия наш сад»).
4.Город, из которого приехала в Россию Раневская.
6.Гувернантка Раневской.
8.Самый старый герой пьесы «Вишнёвый сад».
9.Игра, в которую любит играть Гаев.
3).
1.Это слово пропущено во фразе Гаева: « в середину! Мне бы сначала пойти в дом, сыграть одну партию».
2.Конфеты, которые постоянно ест Гаев.
3.Герой, в третьем действии пьесы сломавший бильярдный кий.
4.Героиня, которая в пьесе показывает фокусы.
1.Герой, который постоянно думает о бильярде.
2.Это слово пропущено в авторской ремарке, характеризующей Шарлотту: «Кто мои родители, может, они не венчались... не знаю. (Достаёт из кармана и ест.) Ничего не знаю».
3.Бильярдный термин, означающий удар, при котором прицельный шар падает в лузу, предварительно отразившись от борта.
4.Напиток, которым Пищик запивает пилюли.
4).
1.Герой «Вишнёвого сада», которому принадлежит фраза «Время идёт».
2.Герой «Вишнёвого сада», который часто произносит слово «недотёпа».
3.Город, в который собирается поехать Петя Трофимов в финале пьесы.
4.Героиня, которая постоянно носит с собой вязку ключей.
1.Герой, который постоянно играет на гитаре.
2.Город, в который постоянно собирается ехать Лопахин.
3.Курортный город на Лазурном берегу Франции, рядом с которым находилась дача Раневской.
4.Город, где живёт тётушка, от которой герои «Вишнёвого сада» ждут наследства.
5.Молодой лакей, приехавший с Раневской из Парижа.
И проклял Демон побежденный Мечты безумные свои, И вновь остался он, надменный, Один, как прежде, во вселенной Без упованья и любви!..
Он сеял зло без наслажденья. Нигде искусству своему Он не встречал сопротивленья — И зло наскучило ему.
Но, кроме зависти холодной, Природы блеск не возбудил В груди изгнанника бесплодной Ни новых чувств, ни новых сил; И всё, что пред собой он видел, Он презирал иль ненавидел.
Я тот, чей взор надежду губит; Я тот, кого никто не любит; Я бич рабов моих земных, Я царь познанья и свободы, Я враг небес, я зло природы, И, видишь, – я у ног твоих!
Хочу я с небом примириться, Хочу любить, хочу молиться, Хочу я веровать добру.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.