В этом лирическом этюде И. С. Тургенев размышляет о сущности русского языка, о необходимости родного языка особенно «во дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах… родины» . Русское слово является поддержкой и опорой автору, находящемуся вдали от родины, ведь во время написания лирических миниатюр И. С. Тургенев жил за границей. Писатель характеризует русский язык с следующих эпитетов: «великий, могучий, правдивый и свободный» . Размышляя о тяжелой судьбе своего народа, И. С. Тургенев пишет: «…как не впасть в отчаяние при виде всего, что совершается дома» . Но финал стихотворения в прозе не трагичен, писатель верит в душевную силу, нравственную мощь, духовную стойкость своего народа: «Но нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу! » Судьба народа напрямую связана с развитием русского языка, который поражает своей глубиной и красотой.
Володимир володимирович маяковський народився 7 (19) липня 1893 в селі багдаді, грузія, у родині лісничого. у маяковського було 2 сестри, а 2 його брата померли ще будучи дітьми. юний володимир вільно володів українською, російською, грузинською. 1902 року володимир вступає до кутаїської гімназії. після смерті батька 1906 року маяковський з сімєю переїздить до москви. там він вступає до школи № 91 революція маяковського не залишила осторонь. через неможливість оплатити навчання, він був виключений з гімназії. того ж 1908 року вступає до рсдрп, його тричі заарештовують та маяковський уникає покарання через неповнолітність. перші вірші маяковський написав саме під час ув’язнення у бутирській в’язниці 1909 року. у 1911 р. він вступає до московського училища мистецтва, де знайомиться із членами російського футуристичного руху. стає лідером групи «гілея». перший опублікований вірш «ніч» маяковського увійшов до футуристичної збірки «ляпас суспільному смаку» 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «володимир маяковський», сам ставить її та виконує головну роль. 1914 р. через активну політичну діяльність маяковського та бурлюка виключили із московського училища мистецтв. у 1915 році була закінчена знаменита поема маяковського «облако в штанах». подальша поезія маяковського, крім антивоєнних тематик, містить також сатиричні. власне, впродовж 1915–1917 рр. маяковський працював креслярем у петроградському військовому автомобільному училищі. на початку революції він був у смольному. там він став свідком жовтневої революції. повернувшись до москви, він працює у російському телеграфному агенстві (роста), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів. 1919 р. вийшла поема «150 000 000» — гімн світової революції: у 1923 році створив творче об’єднання леф (лівий фронт мистецтв) і журнал «леф», в якому був редактором. у цьому журналі друкувалися пастернак, осип брик, б. арватов, н. чужинець , третьяков, та ін . у 1922 -1924 роки маяковський відвідує німеччину, францію, латвію. у 1925 році здійснив подорож до сша, мексику, гавану. в америці у поета познайомився із еллі джонз, яка пізніше народить йому доньку. повернувшись з-за кордону, подорожує по срср, пише вірші, виступає з доповідями. вірші маяковського друкувалися в багатьох газетах, журналах, виданнях. у 1928 році вийшла відома п’єса маяковського — «клоп» , в 1929 році — «баня». у 1929 р. маяковський організував групу «реф», але вже у лютому 1930 вийшов із неї, вступив до рапп. на початку 1930 року поет багато хворів. далі маяковського чекала низка невдач: його виставка «20 років роботи» не принесла успіху, а прем’єра п’єси «клоп» і спектакль «баня» провалилися. поступово маяковський потрапив у літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. його п’єси були зняті з постановок, йому було відмовлено у в’їздних візах до парижа
